«Художество» чи хуліганство? Про що говорять паркани; прикрашені малюнками
20.04.2006
Проходиш повз занедбані стіни будинків, бетонні паркани із таємничими написами і мимоволі думаєш: звідки взялася ця дивовижна, немов космічна, манера малювання?.. Малюнки скрізь, куди б не кинула оком. І не кожен знає, що графіті у перекладі з італійської означає «шкрябання». Це явище напрочуд унікальне. Воно стало універсальним і масовим засобом інформації, філософією спілкування людей у всьому світі.
Чи можуть ці загадкові малюнки взагалі вважатися мистецтвом? І чи мають вони право на існування?
У всякому випадку, суперечок вистачає. Частіше — не на користь подібного «викладу філософських думок»: не кожний власник магазину чи мешканець будинку зрадіє напису, який з'явився вранці і не тільки псує зовнішній вигляд споруди, але й змивається важко. Та й історичні пам'ятки теж «потерпають.» від подібних «художеств».
Звичайно, фантазія приходить до «графітчиків» на малолюдді. Творити треба ще й без страху, що це загрожує штрафом.
А чи знаєте ви, що предком графіті був первісний печерний живопис? Древні художники гостро заточеним камінням зображували на скелях сцени полювання й усе, що можна було помітити.
Уперше слово «графіті» з'явилося у 70-ті роки XX століття в американських газетах. Так журналісти назвали підлітковий рух, мета якого — підписувати громадські місця і транспорт своїми іменами. Згодом до імен додалися й малюнки. Бурхливе поширення руху породило в Америці справжній бум! І зупинити його не вдалося навіть спецпідрозділам поліції, створеним для відловлювання правопорушників. Зі США вірус графіті перекинувся в Європу і Латинську Америку. Сьогодні «балончикове мистецтво» захоплює й українські міста. І Херсон — одне з них.
...Настінний живопис існував завжди. Але ані творці фресок у храмах Київської Русі, ані мексиканські художники-монументалісти, які створили таку течію у живописі, як муралізм (з іспанської mural — «стіна»), навіть уявити не могли, що поява «джина з аерозольного балончика з фарбою» заволодіє молодими художниками світу і перетворить міста на справжні полотна! І що у 1973 році група графітчиків, проникнувши у депо нью-йоркської підземки, розмалює... цілий потяг, назвавши його «Freedom train» («Потяг свободи»).
Сьогодні графіті визнано мистецтвом. В Україні проходять навіть спеціальні фестивалі. Та поки що проведення таких заходів під силу лише столиці.
...Херсонська молодь зазвичай обходиться «полотнами», як сказано, на занедбаних огорожах, стінах будинків, магазинів і навіть... культових споруд. Переважно це дрібні зображення, які не несуть ані естетичного, ані соціального навантаження.
Тоді, може, усе залагодити так, щоб це було дійсно здорово і красиво?
На думку багатьох графітчиків, їхні твори — органічна форма розгортання «думок у просторі». І вони не заперечують, що слід шукати легальні форми роботи.
Для багатьох безбородих художників графіті — шанс... знайти себе, розказати світу про почуття й думки. Для пасажирів маршруток, чиї погляди мимоволі спрямовуються у бік яскраво розмальованих стін, — миттєва можливість відпочити від нерідко одноманітної прози життя.
Ярослава БУРАЧЕК
"Новий день" 5.08.2004 г.
Публікація першоджерела мовою оригіналу
