on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

 

"Кобзар" в моїй бібліотеці

01.01.2005

Все рідше став приносити додому книжки. По-перше, їх ніде ставити, вони витісняють сім'ю з квартири, а по-друге, усвідомлюю, що вже не встигну всі прочитати. Ще з дитинства почав збирати свою бібліотеку. Тисячі книжок! І кожна з них має свою долю. Особливо дорога мені книга, яку я побачив вперше. В нашій родині на Харківщині була лише одна книжка - Шевченків “Кобзар”, – який довгими зимовими вечорами при світлі каганця мама читала вголос. Сусідки, літні селянки, зморені нелегким післявоєнним життям, затамувавши подих слухали “Катерину”, “Наймичку”, “Тополю”, часто плакали, а переплакавши, заводили пісню:

“Така її доля... О, боже мій, милий!
За що ж ти караєш її, молоду? ”

Потім уже в школі прийшли до мене “У золотої й дорогої”, “Мені тринадцятий минало”, “Не називаю її раєм”, які я з успіхом читав на шкільних вечорах. Можливо, від бажання якомога більше дізнатися про поета і почав збирати його книги та книги про його життя. Першими з'явились у мене тоненькі книжечки у м'яких обкладинках: це окремі видання поем Тараса Шевченка „Сон”, „Катерина”, „Наймичка”, які в кінці 40-х та на початку 50-х років виходили “Держлітвидаві”, а також збірнички поезій видавництва „Молодь”.

Матеріальні статки нашої сім'ї, як і більшості післявоєнних сімей , були досить скромними. Купувати книги було для нас великою розкішшю. І все ж у 50-х роках з'явилось у нас кілька хороших видань Шевченка. Дивно, що ці добротні книги в твердих обкладинках, не збереглися. Їх брали родичі, сусіди, однокласники та часто забували їх повернути. А оті перші тоненькі книжечки, які, здавалось, навіть легеньким вітром можна було занести, збереглися і залишились жити в моїй колекції.

Зараз моя Шевченкіана налічує кілька сот книг, а серед них десятки різних видань „Кобзаря”.
Це „Кобзар” з ілюстраціями І. Їжакевича, виданий до 125-річчя від дня народження поета в 1939 році, твори в трьох томах, які вийшли в “Держлітвидаві” в 1949 році, „Кобзар” з ілюстраціями Шевченка, надрукований в 1950 році в Лейпцигу, до речі, дуже рідкісне видання, яке я випадково знайшов в одному з букіністичних магазинів в Москві поряд з музеєм В. Маяковського, „Катерина” українською та французькою мовами, „Думи мої” - мініатюрне видання, яке вийшло у видавництві „Дніпро”, подарункове видання балад з ілюстраціями Олександра Іваненка (видавництво „Радянський письменник”), збірники ліричних поезій для дітей „Зоря моя, вечерняя”, „Садок вишневий коло хати” та багато інших видань. Всіх не перелічити. Прижиттєвих видань в зібранні немає, але є факсимільні видання „Кобзаря” 1840 та 1860 рр., та збірник віршів Шевченка, виданий у 1878 р. в Женеві.

До речі, в цьому збірнику вперше було надруковано вірш Т. Шевченка „Мій боже милий”, автограф якого, на жаль не зберігся:
„Мій боже милий, знову лихо!
Було так любо, було тихо:
Ми заходились розкувать
Своїм невільникам кайдани.
Аж гульк!.. І знову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову.”

В моїй колекції є ще два унікальних видання, про які не можна не сказати: це „Кобзар” ілюстрований кольоровими репродукціями з рушників відомих наших народних майстринь, лауреатів премії ім. Т.Г. Шевченка Анни Василащук та Ганни Верес. Він вийшов у видавництві „Дніпро” в 1971 році, а вступ до нього написав Олесь Гончар.

І нарешті, „Кобзар”, виданий в 1943 році. На списі – епіграф фронти з Шевченка: „І вражою злою кров'ю волю окропіте”. У вступній статті до цього видання Павло Тичина писав: „В численних листах червоноармійців, що надходять до наших редакцій – є одне прохання, що без кінця повторюється, прохання надіслати „Кобзар" Шевченка на фронт. Гнівне слово Тараса допомагає нам сьогодні духовною зброєю своєю в боротьбі проти німецьких загарбників. ”

Можливо, ця книга, пройшовши важкими дорогами війни, вціліла і потрапила до моєї колекції.
Серед книг про Шевченка - книга Л. Хінкулова „Тарас Шевченко”, яка тричі виходила в серії „ЖЗЛ”, дуже рідкісне видання О.Л. Кониського „Тарас Шевченко – Грушівський”, „Життя Тараса Шевченка” Павла Зайцева, повість А. Костенка „За морями, за горами... ” про життя поета на засланні. Є також кілька художніх альбомів, в яких представлено більшість малюнків та художніх творів Шевченка, путівники „Шевченко в Києві” та „На батьківщині Кобзаря”, збірник пісень на слова Тараса Шевченка, марки, конверти, грамзаписи його віршів та пісень.

Зовсім недавно на Дніпровському ринку, серед різного мотлоху я побачив стареньку книжку, яка привернула увагу до болі знайомим Шевченківським профілем на обкладинці. Віддали мені її майже за безцінь. Це був „Кобзар", виданий у Харкові у видавництві „Література і мистецтво” в 1934 році. Як виявилось, в книзі не було кількох перших сторінок. Спробував відшукати це видання в Херсоні, щоб виготовити їх ксерокопії. Але в жодній херсонській книгозбірні, включаючи бібліотеку ім. О. Гончара, цього видання не було. Не виявив його навіть в Києві, в бібліотеці Академії наук України ім. Вернадського. Лише в Київському музеї Т. Шевченка віднайшовся один-єдиний екземпляр, та й той в музейній експозиції під сигналізацією. Пройшло кілька місяців, поки мені нарешті надіслали ксерокопії недостаючих сторінок.
Чому ж не зберігся „Кобзар”, виданий уже в наш час, в 1934 році? Переглядаючи це видання, побачимо, що в примітках українського письменника-класика Г.Ф.Квітки-Основ'яненка названо дворянським поміщицьким письменником-монархістом, а в примітках до вірша “На вічну пам’ять Котляревському” говориться про те, що „Шевченко ідеалізував поміщицького письменника Котляревського як ідеалізував він (Шевченко Т.Г.) і деяких інших представників української панської літератури”.

Автор вступної статті до цього видання А.А. Хвиля відверто вказує на націоналістичні елементи в творчості Шевченка, а також зазначу, що Бєлінський до Т.Г. Шевченка мав „особисту зненависть”: „Бєлінський виступав проти української мови, відкидав у творчості Шевченка те, що було дорогим українцям, і цим ставленням до Шевченка він (Бєлінський) по суті підтримував миколаївську олігархію. Бєлінський з обуренням виступав проти Шевченка, тому, що Шевченко висміював царя Миколу І і його дружину і радів (Бєлінський) з того, що Шевченка царизм засудив на заслання! ” Так писали в 1934 році. Що було потім – ми вже знаємо.
От і виходить, що я збираю книги не зовсім прості, а книги, які можуть доповнити до відомого хоч щось нове, передати дух епохи, або наочно уявити відношення читачів, критики, можновладців до Т.Г. Шевченка в певний період.

В.Д. Гребенюк. Все рідше став приносити додому книжки // Херсонский библиофил. - 2005. - Вып. 1. - С. 119-122

3. 02.03.2013 15:00
Anonymous

улёт

2. 08.12.2010 11:58
Редакция_IR12

Интересующую Вас информацию Редакция портала Арткавун отправила на Ваш адрес электронной почты.

1. 04.12.2010 13:05
владимир

я хотів би знати домашню адресу Гребенюка В.Д.  Я надішлю йому "Кобзар" 1942 року - фронтоваик

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.