Конструктор свят всенародних
13.03.2008
Він міг би стати рибалкою, моряком чи докером... Азовське море, солоні вітри незвіданих мандрів завжди «диктували» бердянським хлопчакам «правильний вибір».
Він довго дивився на море, а море на нього. Але так і не дійшли обопільної згоди, бо на ще школяра вже очікувала Мельпоме-на. І хлопчик вирішив віддати свій талан не Посейдону, а саме Мельпомені. Чи шкодує?
— Любов до сцени глибоко засіла в мені ще з дитинства. Вона потім ніколи не покидала мене... За чим шкодувати?
Очі митця, глибоко посаджені, проникливі, випромінюють потаємні іскорки. Заронені в душі чи то професійних, чи самодіяльних акторів, ті іскорки перетворюються на полум'я видовищно-театральних масових дійств, вистав, велелюдних концертів...
Залучалися до тих постановок і столичні світила, але нікому з них так і не вдалося вникнути у матеріал глибше, ніж заслуженому діячеві мистецтв України, режисеру-постановнику концертів, вистав, дійств (від камерних до вулично-стадіонних) Станіславу Капустяну.
Нині митцеві — 70. Неправдиво твердити, що життєві і творчі дороги не втомили. Судіть самі. За час свого довголіття творчого поставив маестро Капустян більш ніж 80 вистав. Вісімдесят!
Де тільки не ставив! У Херсонському училищі культури, у відомому в Україні народному театрі Берислава, у народному театрі Херсонського Палацу культури суднобудівників, нарешті — в обласному академічному музично-драматичному театрі імені М. Куліша. Але ж і це не все! Було ще понад 120 театралізованих концертів і два десятки театралізованих свят на стадіонах і майданах...
Маестро Капустян давно заслужив, аби стати почесним громадянином Херсона. Бо хто ж, скажіть, мовою театральних видовищ так багато, хвилююче, достеменно розповідав про історію колиски Чорноморського флоту, як люди під орудою Станіслава Васильовича?
Понад ЗО років із 70 прожитих (ювілейний дзвін курантів пролунає 18 березня) маестро Капустян — один зі сценаристів і головний режисер обласних і міських художньо-масових заходів.
Невелику частину видовищно-театральних сценаріїв ювіляра опублікував обласний Центр народної творчості. Якби видати все, що написано (вистраждано і пережито), вийшло б багатотомне видання.
Доводилося долати не лише «опір матеріалу», а й чиновницьку впертість компартійних цензорів, які могли причепитися як не до кольору прапора, то до форми тачанки, а то й кінської підкови... і чіплялися. Зрештою, режисерові-постановникові доводилося йти на певні поступки. Але жодного разу маестро Капустян не утилізував головний замисел свята.
— Ні хвороби акторів, ні складні погодні умови не відмінили жодного дійства, — згадує Станіслав Васильович. — Прошумить гроза — актори чи то на майдані, чи на стадіоні...
І він, як би не почувався, одягався і йшов на одвічну свою роботу. Йшов через «не можу», а на майданчику забував про себе — творив дійство!
І вчив творити, як учили його самого спочатку на театральному відділенні Мелітопольського культурно-освітнього училища, по тому — на режисерському відділенні Харківського інституту культури.
Далекого 1964 року, після Харкова, приїхав Станіслав Капустян у Херсон. І з тих пір викладає режисуру і театральну май-стерністьу Херсонському училищі культури.
— Талановитий, відданий мистецтву, працездатний, — говорить директор училища Михайло Варгун.
ці слова могли б повторити його колеги і численні учні — актори, режисери професійних і народних аматорських театрів, викладачі вищих та середніх навчальних закладів мистецтва і культури, директори закладів культури, заслужені артисти і працівники культури України...
У відданого служителя театральної музи — красний ювілей. Але і в 70-й свій березень струджене серце його б'ється у такт Мистецтву і, безперечно, Весні. А весна — це завжди пролог... Весни!
З роси і води Вам, Станіславе Васильовичу!
Василь ПІДДУБНЯК.
Новий день.- 13.03.2008
