Майстер пейзажів
До 150-річчя від дня народження Костянтина Крижицького
В українському живопису кінця XIX - початку XX століття інтенсивно розвивався пейзажний жанр. Українські художники бачили красу рідної природи у звичайних, буденних мотивах,
близьких і зрозумілих кожній людині. Разом з тим, природа України постає в їх творах у всій неповторній красі.
Велику й цінну спадщину залишив після себе майстер реалістичного пейзажу Костянтин Якович Крижицький. Художник народився в Києві. Навчався спочатку в реальному училищі й відвідував Київську малювальну школу М.Мурашка, а в 1877 році вступив до Петербурзької Академії мистецтв (до майстерні відомого пейзажиста професора М.Клодта) й блискуче закінчив її. Вже через кілька років за картину «Лісові далі» (1900) заслужено здобув високе звання академіка.
У своїх численних пейзажах Крижицький прагнув розкрити неповторну красу, своєрідність і чарівність рідної землі. З не меншим натхненням писав він і краєвиди Росії та Прибалтики, Фінляндії і Норвегії.
Особливо багато творів художник присвятив задніпровим далям. Такий пейзаж зображено й у картині «Лісові далі» (1889), що принесла художнику славу й загальне
визнання його таланту.
У колекції Херсонського художнього музею знаходяться сім робіт К.Я.Крижицького. Одна з них, імовірно, - варіант картини «Лісові далі» (1886). Вона вражає панорамним
зображенням безмежної рівнини з зеленими лісами, луками, зораним полем. Змістовність пейзажного образу, академічна завершеність композиції визначають художню цінність твору.
Приваблювали Крижицького мотиви, які давали змогу зображувати природу в її перехідних станах. Так, у картині «Схід сонця» художник звертається до ефектного мотиву народження дня, коли ранкове сіро-синє небо спалахує жовтими, жовтогарячими барвами сонячних променів.
Багато й плідно працював Крижицький над удосконаленням своєї професійної майстерності, наполегливо оволодівав принципами пленеру. Зокрема, в картині «Дорога» (1899) він майстерно зображує невигадливий мотив української природи з полем жовтої пшениці, дорогою, що веде до села. Цей пейзаж ніби пройнятий сонячним світлом, огорнутий теплим повітрям, що коливається.
Треба сказати, що більша частина пейзажів Крижицького має життєствердний мажорний характер. Ще одним підтвердженням цього є пейзаж із зібрання музею «Сонячний день» (1899), який сприймається як урочистий гімн природі. Діяльну участь брав Крижицький у громадському мистецькому житті як голова Товариства імені Куїнджі. Життя художника трагічно обірвалося у розквіті його творчих сил. Проте художня спадщина-митця - дуже-велика, лише на посмертній виставці 1911 року експонувалося до 700 його полотен.
Наталя КАСЬЯНЕНКО, науковий співробітник Херсонського художнього музею імені
Олексія Шовкуненка.
Наддніпрянська правда.-28.05.2008
