on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

 

Мистецька скарбниця

Споруда Херсонського обласного художнього музею ім. О.О.Шовкуненка (колишня Міська дума) привертає увагу вже своїм зовнішнім виглядом: на жаль, не так багато історичних пам'яток у нашому місті зберегли своє обличчя. А музею це певною мірою вдалося, можливо, завдяки й тому, що зберігається в ньому духовне надбання, яке своєю енергетикою підтримує і сам будинок музею, і його співробітників. Ми звернулися до завідуючої науково-експозиційним відділом музею Лілії Моісеївни Вольштейн з проханням розповісти читачам про перлини колекції і твори, які зберігаються у фондах і запасниках.

“На сьогоднішній день у музеї зберігається близько 8 тисяч цінних експонатів. У порівнянні з 1978 – роком відкриття – колекція налічує уже вчетверо більше, ніж тоді. Це підсумок нашої збиральної діяльності, – зазначає Лілія Вольштейн.– І той, хто вважає нашу роботу “не пыльной”, глибоко помиляється. Коли треба було розібрати заповідану молодому Херсонському музею колекцію ленінградської збирачки старожитностей Марії Корніловської, нашим співробітникам довелося робити справжні “розкопки” у її квартирі. Безліч цінних картин, графічних робіт, порцеляни і фаянсу, металевих та мармурових скульптур були складені, як прийдеться, вкриті товстим шаром пилу, павутиння і густо заселені клопами. Тож усі шедеври, які привезли до Херсона, спочатку вивезли на баржі на середину Дніпра, обробили інсектицидами і лише потім вони знайшли своє місце в музеї, заклавши його “фундамент”.

Близько 500 творів мистецтва у цій колекції. Серед них картини І.Айвазовського, В.Бакшеєва, Я.Капкова, І.Крамського, братів Маковських, Мясоєдова, В.Сєрова, О.Саврасова, О.Полєнова та багатьох інших. Вражають красою зразки каслинського і кусинського (відомі литейні заводи в уральських містечках Каслі і Кусін, відомі ще з часів Демідових) лиття: роботи М.Антокольського, П.Клодта, Р.Баха, Є.Лансере й інших відомих скульпторів. А на багатьох фігурках присутнє й особисте клеймо майстра-автора роботи. У ХІХ- на поч. ХХ століття такі скульптури були надзвичайно популярними, вважалося ознакою гарного тону мати на письмовому столі таку собачку, ведмедя, галявинку, стилізовані під письмове приладдя. Чудова підбірка скульптур із мармура роботи Ф.Толстого, О.Лукіна, Імператорського фарфорового заводу.
Сьогодні, за словами Лілії Вольштейн, відкрито всього 20% експозиційних площ музею – у зв'язку з ремонтом, який усе тягнеться і тягнеться. А справжня національна гордість України — ікони ХVІІІ ст. роботи Михайла Шибанова з Катерининського собору, які зустрічаються надзвичайно рідко, ми змушені демонструвати у коридорі, бо катастрофічно не вистачає місця.

“У дореволюційному відділі ми могли б показати чудову колекцію творів мистецтва 1-ї половини ХІХ століття, зламу віків ХІХ і ХХ-го.– продовжує Лілія Моісеївна. – А наприкінці 80-х років минулого століття наша співробітниця Наталія Кольцова привезла з Росії чудові екземпляри відомої в усьому світі димківської іграшки і вишуканої гжельської кераміки. Причому, потрапила вона до майстерень художників лише після попереднього листування з майстринею Артамоновою. Домовились про придбання і виїхали за іграшками взимку. Залишивши акти прийому на тимчасове користування ( так тоді було заведено, і ніхто нікого не обманював), повезли придбані експонати просто на собі. А кошти перераховувалися вже пізніше.”

Окрім того, купували немало і в колекціонерів із Москви, так, у дружини Гордона придбали чудову майоліку М.Врубеля і графіку “Мира искусств”. Звичайно, завжди потрібна була професійна експертиза творів, особливо тих, що викликали сумніви. Неперевершеними експертами були спеціалісти з московських реставраційних майстерень ім. Грабаря і Російського музею. Співробітники музею вважають, що неможливо назвати щось найбільш цінне у його фондах, адже кожний твір має свою цінність. Хоч у будь-якій колекції є речі-шедеври, а є – “прохідні.” А ще є окремі експонати і цілі колекції, які просто чекають свого часу.
Так, у середині 80-х років минулого століття тодішнє Міністерство культури і Спілка художників передали нам твори друкованої графіки на тему космосу. І ось нещодавно ми їх виставили – і раптом такий сплеск інтересу, якого ми просто не чекали. Студенти кафедри графічного дизайну просто штурмували виставку, дивуючись, як можна було вручну виконувати таку складну техніку, адже підготувати дошку для друку тоді можна було тільки руками. А особливо цінувалися лише перші 20 відтисків. Виявилося, що ці роботи тепер мають велику цінність, вони дочекалися свого часу.

Останнім часом усе більше привертає увагу період радянського мистецтва – епохи, яка пішла і вже ніколи не повернеться. Наш музей до дня відкриття у 1978 році отримав від Міністерства культури СРСР велику передачу творів мистецтва зі всіх республік. Тому цей період представлений у нас досить широко. Сьогодні ж ціни на полотна того періоду вже такі, що музеям з їхніми коштами – не підступитися. А грошей на поповнення колекцій практично не отримують. “Тож інколи – не часто – допомагають спонсори, – говорить Лілія Моісеївна. – А взагалі, наші спонсори – це наші художники, які передають власні полотна, часом цілими колекціями, в дар музеєві, честь і хвала їм за це. Російський фонд допоміг привезти шедевр Архіпа Куїнджі “Місячна ніч на Дніпрі” і на спонсорські кошти музей придбав портрет дружини Олексія Шовкуненка. До речі,саме завдяки директору музею Аліні Василівні Доценко ми маємо велику (155 полотен) колекцію його картин.”

У найближчих планах музею — персональні ювілейні виставки до 85-річчя Анатолія Платонова і Георгія Петрова, тематична виставка “Спорт у мистецтві”. І – мрія представити творчість Давида Бурлюка і його час.
Що стосується умов, у яких зберігаються експонати у фондах, то вони залишають бажати набагато кращого. Там страшенна тіснява, обладнання давно застаріло, кондиціонування відсутнє. Не завжди буває сухо, а це погано для графіки і скульптури. Влітку — страшенна спека, проте підвальні приміщення, де, власне, і зберігаються наші шедеври, мають відносно стабільну температуру, а експонати до цього вже звикли, – сумно жартує Лілія Моісеїна. – Словом, ідеальних умов для зберігання творів мистецтва немає, але якось виживаємо. Звичайно, дуже хочеться, щоб усе було, як треба, щоб не залишалися байдужими не тільки держава, але й меценати, бо життя людське коротке, а мистецтво — вічне, і ще не одне покоління завмиратиме, затамувавши подих, біля збережених шедеврів...

Тетяна Крючкова
“Вгору”.- №47 (478).- 24.11.2011.- стр.17

http://www.vgoru.org/modules.php?name=News&file=article&sid=11243  

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.