Надруковано в Херсоні
01.03.2006
В художніх і публіцистичних творах вже давно затвердилася думка про провінційність Херсона. Непомітно ця теза міцно увійшла у свідомість й самих херсонців. Я – не виключення, тому факти, які свідчать про активне книговидання в нашому місті у ХІХ та ХХ століттях, здивували, хоча про поодинокі видання я знала і раніше.
Вікторія Мусійко, Закінчила Херсонський державний педагогічний інститут ім. Н.К. Крупської. Старший науковий співробітник літературного відділу Херсонського краєзнавчого музею.
Тема книговидання в нашому місті виявилася досить об'ємною. її розкриття вимагає детального аналізу фондів херсонських бібліотек, музеїв, архівів та приватних колекцій. Тому обмежимося лише оглядом матеріалів, які знаходяться в експозиції літературного відділу Херсонського краєзнавчого музею.
Якщо проаналізувати представлені видання, то можна дійти висновку, що на початку та в середині XIX століття книги привозилися до Херсона переважно з Москви та Санкт-Петербурга. Але вже у 60-х роках XIX століття з'являються книги, що видані в нашому місті. Найцікавішим українським книговидавничим надбанням цього періоду можна вважати "Збірник драматичних творів Івана Карпенка-Карого", яка побачила світ у Херсоні в типографії М. Аспера 1886 року. До речі, на той час видання книг українською мовою було заборонено сумнозвісними Омським указом та Валуєвським циркуляром. Деяке послаблення цього правила спостерігалося на півдні країни, зокрема в Херсонській губернії, де і з'явилася ця збірка. До неї увійшли три дозволені цензурою п'єси: "Бондарівна", "Розумний і дурень" та "Хто винен?".
Карпенко-Карий був незадоволений цим виданням, напевно тому, що видавець без його дозволу вніс у текст свої корективи. На момент видання книги драматург вже покинув наше місто, але херсонці мріяли по подальшу співпрацю з ним. Карпенко-Карий погоджується, але висуває певні умови. Дружина письменника Софія Тобілевич згадувала: "Коли видавництво з Херсона почало просити у Івана Карповича дозволу на видання окремою книжечкою п'єси "Наймичка", автор наполягав на дотриманні автентичності його тексту і не робити ніяких правок без його дозволу". Напевно компроміс було знайдено, бо вже 1887 року "Наймичка" була видана М. Аспером у Херсоні накладом 2 400 примірників. Типографія, в якій вийшли друком твори Карпенка-Карого, розміщувалася в будинку № 9 на розі вулиць Потьомкінської та Соборної (будинок до нашого часу не зберігся, але знаходився на розі вулиць Карла Маркса та Леніна).
Належала ця типографія спочатку М. Ващенку, згодом - М. Асперу. Найбільшого розквіту друкарня зазнала у 1890-х роках, коли її власницею стала О.Д. Ходушина. До речі, в приміщенні, крім типографії, знаходилися книжковий та паперовий магазини. В типографії Ходушиноїта її нащадків були видані також українські альманахи "З потоку життя" (1903 р.) та "Перша ластівка" (1905 p.).
Серед російськомовних видань цієї типографії треба відзначити щорічні "Летописи музея", брошуру А. Зеленецького "Пушкин как русский народный поэт" (1899), "Устав Херсонской общественной библиотеки" (1895), літературно-художній журнал "Порывы" (1913), книгу П. Кудрявцева "Конспект лекций по новой русской литературе" (1915). Крім типографії Ходушиної також видавали книги Російська типолітографія К.Д. Шрейбера, друкарня А. Заранкіна та електротипографія "Економія Ф. Наровлянського і Ш. Фаєрмана" тощо. Наприклад, засновник Херсонського музею старожитностей В.І. Гошкевич був принагідно головним редактором газети "Югъ", яку друкував у власній типографії на вулиці Грецькій (нині вул. Леніна). У цій друкарні у 1903 році побачила світ його книга "Клады и древности Херсонской губернии" яка стала безкоштовною премією для передплатників газети.
В нашому місті на початку XX століття видавалися художні твори та наукові дослідження, альманахи й підручники. Втім у Херсоні з'являлися не лише класичні твори. В невеликому південному містечку нарівні зі столичними Москвою та Санкт-Петербургом сміливо друкували представників нового авангардного напрямку - футуристів. У 1910 році в типографії Ходушиної побачив світ літографований альбом теоретика кубофутуризму, нашого земляка Олексія Кручоних "Весь Херсон в шаржах и портретах". 1913 року в Каховці у маленькій типографії Кана і Бергарта вийшов футуристичний збірник "Дохлая луна". Цього ж року в Херсоні в електротипографії С. Поряденка були видані збірки футуристів "Затычка" та „Молоко кобылиц".
У нашому місті друкували свої книги гілейці В.Хлєбніков та Б. Лівшиць. У буремні роки революцій та громадянської війни херсонські типографії практично припинили видання книг. У1919 році друкарні були націоналізовані, їх назви змінилися. Наприклад, на базі типографії Ходушиної створили Державну типографію №2 імені Леніна. В експозиції літературного відділу Херсонського краєзнавчого музею представлені декілька книг, які доводять, що незважаючи на несприятливі умови, вже у 1920-х роках в нашому місті відновлюється книговидання. Наприклад, у 1921 році в Херсоні побачили світ "Кобзарик" Т. Шевченка, "Безталанна" та "Суєта" І. Карпенка-Карого, „Байки" Л. Глібова та буквар "Красноармеец" М. Альбанова.
Звичайно, якість книжкових видань цього періоду невисока. Надруковані книги на папері низького ґатунку, практично неілюстровані, чорно-білі, але попри всі вади ці книги все ж таки вгамовували духовний голод херсонців. У книговиданні трапляються іноді курйозні випадки. Так, наприклад, херсонський колекціонер-пушкініст М.А. Емельянов, придбавши ювілейне видання О.С. Пушкіна "Вибрана проза", був переконаний, що книга видана в 1937 році в Києві (так було зазначено на титульному листі).
Уважно переглянувши збірку, на останній сторінці колекціонер побачив інші вихідні дані: "Надруковано в друкарні ім. Леніна, м. Херсон". М.А. Емельянов пояснює цей казус так: "Возникает вопрос, почему в выпуске этой книги наряду с Киевом был задействован Херсон с его типографией? По-видимому, это было связано с памятной датой — 100-летием со дня гибели А.С. Пушкина. В связи с этим в 1936-1937 годах на Украине по выпуску его произведений были задействованы многие издательства и типографии.
В числе типографий оказалась и наша городская имени Ленина. Она с честью выполнила заказ издательства «Молодой большевик», напечатав "Вибрану прозу" А.С. Пушкина на высоком полиграфическом уровне". У 1950-х роках в нашому місті було створено Херсонське книжково-газетне видавництво, в якому друкувалися твори переважно місцевих авторів: детектив І. Плахти на "Таємниця святого ордену", повісті Н. Фогеля, В. Білоусова, Д. Резникова, вірші А. Дрозд. Також Існувало Херсонське обласне видавництво, в якому, зокрема, побачив світ літературно-художній та громадсько-політичний альманах "Наддніпрянські зорі".
Історія Херсона та його установ, у тому числі типографій і видавництв, мають ще багато невивчених сторінок, які чекають на своїх дослідників. Сучасні ж херсонські видавництва з гідністю продовжують справу своїх попередників. У нашому місті все частіше з'являються книги, в яких гармонійно поєднані цікавий зміст та високе поліграфічне мистецтво.
У статті використані матеріали Херсонського краєзнавчого музею та журналу "Летопись Причерноморья".
Вікторія Мусійко
Журнал «Бизнес Таврии» №3 Март-апрель 2006
