on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новини регіону

03.08.2021, 14:10

Пам’ятний знак на честь фортеці Іслам-Кермен з’явиться в Каховці

    Наприкінці серпня на Херсонщині пройдуть культурно-мистецькі ...
03.08.2021, 12:17

З наступного року конкурс на здобуття літературної премії Анатолія Бахути проводитиметься в межах Каховського району

      2 серпня, на апаратній нараді міський ...
03.08.2021, 12:00

У Корсунці робоча група вивчала нематеріальну культурну спадщину краю

    У селі Корсунка, що входить до складу Новокаховській ...
> Персоналії > Візуальне мистецтво > Райко Поліна > Нарисуйте на гробу на кожному стовбику

Нарисуйте на гробу на кожному стовбику

01.10.2003

Когда заходишь в этот дом — обыкновенный дом в Цюрупинске - попадаешь в сказку. Потому что в этом доме живет Полина Андреевна Райко. С каждой стены, двери, забора, даже с потолка на тебя смотрят незамысловатые, но очень искренние существа: звери и птицы — каждый со своей судьбой, так напоминающей человеческие проблемы. Есть традиционные пары лебедей и ангелы. Есть Иисус и мадонна с младенцем, есть Победа, есть портреты сестер и дочери. Все переплетается в какой-то удивительной истории. И нарисовано это на стенах — как фреска. Пожалуй, в доме уже нет ни одного свободного места, где бы не оставила свой след рука Полины Райко — обыкновенной женщины, в которой несколько лет назад проснулся талант художника.

Я чотири класи кончила до войни. Було — один карандаш на всю школу... А во Второму класі Визвала мене вчителька до дошки — пожиленька, маленька, сідєнька Анастасія Михайлівна, і сказала нарисувати судно морське. Я стала, нарисувала. "Пьятьорочку» Вчителька поставила. Як я була рада!

Недавно она еще раз нарисовала этот корабль — на стене своего дома. Может, как воспоминание о своем детстве.

Потім началась война, і я більше не рисувала. Батька вбили — на фронті був батько. А нас п'ять душ. Коли зайшли фріци, прибігають діти до мами: «Тьотя Надя, хай Полінка В школу йде. -А вона вийшла і сказала: «Діточки, скажіть Вчителю чи вчительці: не пущу я її в школу, надо кусок хліба добувати". Ото ми рогозу косили, носили з плавнів і так пережили війну.

А потом... наверное, женские судьбы во многом похожи. Замужество, дети, работа, а еще дом и огород. Потом — гибель дочери, сын попадет в тюрьму. Казалось бы, где тут о красоте думать?

От наче хто каже: ото нарисуй, ото нарисуй. Як ото сила Вищая. Було мені 69 з половиною год. Забор ремонтирувала. Покрасила, і думаю сама собі: от нарисувала б два голуба. Сама собі подумала: як то бог мені дав! А тут сусід Іхав, Гена, вийшов і каже: «Тьотю Поліна, нарисуйте по голубу на кожному стовбику», — і не питає, чи вмію, чи ні.

Я нічого не сказала, а тільки пошутила: «Геночко, кончила баба ремонт, нема кому і спасибо сказати». Посміялися, і він поїхав. А я у хату і думаю: давай голуба нарисую, і нарисувала. Як пішло у мене з голуба — оце, діти, бачите. І Все ще було де — обрисувала. Це господній дар, я считаю. А чи воно так, чи не так…

Откуда силы у 75-летней бабушки? Наверное, от ощущения того, что нужна своим близким. Она живет тем, что помогает осиротевшим внукам. Она искренне рада, когда к ней приходят гости. Видно, это и дает силу. И на таких людях держится наша земля.

Лариса Жарких
Журнал «Новый фаворит» №5 октябрь-ноябрь 2003

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.