on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Персоналії > Кіно > Матвєєв Євгеній Семенович > Найвища роль на землі


Найвища роль на землі

8 березня виповнюється 90 років від Дня народження нашого видатного земляка Євгена Семеновича Матвеева. Щедрий серцем і душею - таким він був і як людина, і як творець Недаремно митець знайшов відгук у народному серці, недаремно Батьківщина присвоїла йому високе звання народного артиста СРСР, недаремно він був - і художник, яскравий, самобутній, і суспільний діяч - секретар правління Союзу кінематографістів СРСР, член Радянського комітету захисту миру. А все це починалося з любові до матері, до найсвятішого, що є у кожного з нас, з розуміння найвищої ролі матері на землі.

У переддень свята всіх жінок - 8 Березня та Дня народження артиста хочу познайомити читачів зі спогадами Є.Матвеева про його найдорожчу жінку - маму. Якою ж була ця скромна сільська жінка, яка дала життя ставному красеню, зірковому артисту, якого ми по-справжньому любимо? Відповідь на це питання дає сам Євген Матвеев, розповідаючи кореспонденту газети «Советская Россия» про маму Надію Федорівну Матвєєву у 1980 році.

«Саме з матері починається наше розуміння життя,- каже Є. Матвеев. - Для мене мама - це святиня. А як може бути інакше? Діти часто не розуміють, що матері хочуть їм добра. Розуміння цього приходить пізніше, з віком. Моя мама була неписьменною. З раннього дитинства вона звикла до праці - нелегкої, селянської. Мене ж вона праці не навчала, я чув лише: «Допоможи». І це магічне слово «допоможи» - дідусеві, бабусі, людям, стало майже натурою.

Заради мене переїхала у районний центр, м. Цюрупинськ, найнялася прибиральницею в Цюрупинську середню школу № 1, щоб я вчився. Це потреба душі материнської, жіночої - зробити дитину щасливою... Через багато років, коли ми з дружиною Лідою забрали маму в Москву, навчили її читати. Як же вона читала! Переживала всe, що відбувалося у творі, плакала або сміялася до сліз...

Що ще мене завжди вражало в мамі, перед чим я схилявся, так це перед її тактовністю. Вона ніколи нікому не розповідала про свої негаразди, не хотіла створювати незручності іншій людині - хіба їй легше від твоїх нещасть? А ми, діти, не бережемо материнського серця, б'ємо в нього, як у дзвін, - біжимо до матері, коли боляче, коли погано.

В її характері була дивовижна делікатність. Пам'ятаю, ми дивились виставу, і я спостерігав, як вона реагує. Скажімо, всі сміються, а вона, сміючись, прикриває рота рукою - ну як же, люди працюють, тобто актори, а вони, глядачі, голосно сміються, заважають. Це ж який такт, яка святість у ставленні до праці іншої людини!

Мама... Так, вона для мене ідеальна, досконала, бо була людиною простою та зрозумілою. Чому я люблю ролі в фільмах, де є проста людина? Тому, що вона безхитрісна. Я люблю обговорювати свої фільми серед простих глядачів - вони можуть сказати прямо, що подобається, а що ні.

В усіх жінках моїх фільмів мама хоч у чомусь, але присутня. Що взагалі об'єднує всіх жінок нашої країни? Вони можуть терпіти. Можливо, жодна жінка в світі так не страждала, як наша - від зруйнувань, розлук та втрат.

Коли я думаю та згадую про маму, я переконуюсь: одна дитина - нещастя, бо дуже багато вона одержує, їй потім важко віддячувати батькам. Це не значить, що я хороший батько - мабуть, я своїх дітей теж балую. Слава Богу, у них немає великих запитів, вони вміють радіти тому, що я сам їм даю. Але ми знаємо, що є слово «Дай!», так воно, на жаль, визначає ставлення дітей до батьків. Чи можна поважати людину, мати якої витрачає себе на двох роботах заради тільки того, щоб купити дочці модні чоботи?..

Споконвіку матері жертвували собою, але чому ми з легкістю, а то й гірше, з вимогливістю, приймаємо їхні жертви? Я бачу, знак, що є люди, які можуть жити за рахунок інших чи за рахунок суспільства, нічого йому не віддаючи, працюючи, не піклуючись про свою Батьківщину. Таких людей я зневажаю, про таких розповідаю в своєму новому фільмі.

Глядачі часто запитують про творчі плани. Хочу сказати, що мене хвилюють різні проблеми: економічні, боротьба за мир, збереження його, політичні, людські взаємовідносини. І знову мама ніби присутня поруч зі своїм вічним прагненням жити по добру, в ладу з усіма... Кожному я хочу сьогодні сказати: бережіть своїх матерів, поклоніться їм низько, до землі! Такими словами закінчив своє інтерв'ю Євген Матвеев.

Прислухайтесь до них, поміркуйте над своїм життям, над своїми стосунками з батьками. Адже для того і переосмислюємо заново думки наших великих людей, щоб у чомусь бути на них схожими.

І якщо уявити, що наш великий земляк Євген Матвеев вітає всіх жінок рідної Цюрупинщини зі святом 8 Березня, то обов'язково при цьому він сказав би найкрасивіші, найзмістовніші слова побажань щастя, здоров'я - яскраво, красиво, емоційно, як умів це робити завжди. І обов'язково всім вам, дорогі жінки, низько вклонився б до землі! Це лише невеликий штрих до портрета нашого Євгена Матвеева, герої якого підкорювали глядачів перш за все своєю пристрастю. Він був пристрасний в усьому: в любові до матері, до жінки, до Батьківщини, до життя. Матвеев є істинно народним героєм. Із тих, які живуть вічно.

Світлана Хріненко,
директор Цюрупинського районного краєзнавчого музею
«Наддніпрянська правда».- №17.- 07.03.2012.- стр.2

 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.