«Незвичайно» тим і цікаво
07.04.2000
До яких скульптур звикло наше око, не збалуване Ермітажами? Звичайно, щонайперше - могутніх постатей Ілліча, «залізного» Фелікса, колгоспниці й робітника з серпом і молотом, а ще до гіпсового населення парків і - дівчини з веслом чи юнака з ядром. А тут оголені і постаті, а то й злиття їх у коханні, якісь міфічні істоти... Тому й не дивуюсь, почувши від молодої пари у відповідь на запитання «Ваші враження від виставки? Подобається? Ні?»
- Напевне сказати важко: ще не визначилась...
- Поки що сказав би так: незвично. Дуже незвично...
Однак така оцінка зовсім не засмучує автора робіт - скульптора Юрика Грантиковича Степаняна, чия перша персональна виставка експонується в ці дні у Виставочному залі місцевої організації Спілки художників України.
- Скульптура - мистецтво знакове, так само, як і живопис, музика, театр чи хореографія, потребує підготовки до свого сприйняття. Влаштовуючи експозицію - а це підсумок моєї майже 10-річної роботи в Херсоні - я й не розраховував, що всі без винятку глядачі з захопленням розглядатимуть кожен твір. Мене тішить, що не бачу байдужого споглядання... Дуже вдячний фотохудожнику Ігореві Бережному, який пропонує відвідувачам виставки своє бачення тієї чи іншої роботи і, в такий спосіб, надіюсь, допомагає зрозуміти їм мій замисел.
- А над чим працюватимете далі, які Ваші творчі плани?
- Є задум створити серію робіт у бронзі. Тема? Ні, з нею ще не визначився. Вона залежатиме від того, як складатиметься далі моє життя, як сприйматиму світ. Це як джазова імпровізація. Якийсь імпульс, і лише тоді образ «виливається» є скульптуру. Передбачити їх достеменно неможливо.
В цій непередбачуваності, мабуть, і полягає радість творення... Додам для тих, хто небайдужий до мистецтва скульптури. Юрик Степанян закінчив Єреванське художнє училище імені Терлемезяна та Ленінградське вище художнє училище імені Мухіної. Йому 42 роки, останнє десятиліття живе й працює в Херсоні.
Олена СКОРА
“Надднепрянская правда» 7 апреля 2000 г.
