Німецьке коріння генічан
Дві з половиною сотні років тому, а саме 22 липня 1763 року, Катерина II видала маніфест, у якому були такі слова: «Всем иностранцам дозволяєм в Империю Нашу въезжать и селиться, где кто пожелает». Так у таврійських степах з'явилися земляки цариці - німці. Після жовтневої революції 1917-го багатьом з них довелося тікати на батьківщину, а тих, хто залишився, доля спіткала несолодка. Особливо важко стало після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР. У 1942 році німців почали забирати до трудармії, де під конвоєм вони працювали на лісоповалах, довбали щебінь у кар'єрах. Дехто від важких умов праці хворів, дехто помирав. Хоча кому було легко у воєнний час? А після війни була ще й депортація...
У лютому минулого року в Генічеську почав діяти Центр німецької культури, який головною метою поставив повернути чесне ім'я німецькому народу, представників якого у багатонаціональному місті не так вже й мало. Керівник центру Олександра Шибельбейн, хоча і німкеня лише по чоловіку, роботі у центрі віддає весь свій вільний час. «Батьки мого чоловіка Олексія були німцями Поволжжя, - розповідає Олександра Володимирівна. - Після війни їх виселили у Казахстан. Потім вони переїхали жити до Генічеська».
Перед тим, як заснувати центр, Олександра Шибельбейн провела велику дослідницьку роботу. Працювала, в основному, в архівах місцевого краєзнавчого музею.
Там дізналася дуже багато цікавого з життя німців, які проживали на генічеських землях. Наприклад, у Чонгарі німецький колоніст Гінзбург володів великою кількістю земель, які продавав і здавав у оренду. Відомим у Генічеську було і прізвище Люц. Це був німець, який майже не розмовляв російською. За містом у нього була економія. У цей же час у Генічеську по вулиці Скобелева розташовувався невеликий завод Міллера, на якому трудилися майже 60 працівників: токарів, ливарників, ковалів і каретників, Випускав завод жатки, борони, віялки, косарки тощо. А під час Першої світової війни - ще й тридюймові снаряди. Донька Міллера, лікарка за фахом, у 1920 році стала завідуючою Генічеського відділу охорони здоров'я...
Крім краєзнавчої і пошукової роботи, центр займається ще проведенням спеціальних курсів з вивчення німецької мови, допомагає випускникам вступити на факультети іноземних мов, бере участь у різних фестивалях, через Товариство Червоного Хреста Німеччини постачає ліки для пенсіонерів. До Різдва і Нового року колишні репресовані та труд-армійці отримують і продуктові посилки з Німеччини. Минулого року на Херсонщину з Гамбурга надійшло 100 таких посилок.
Навесні цього року у Києві відбувся форум громадських організацій етнічних німців України, на якому побувала і Олександра Шибельбейн. Проходив він у німецькому посольстві в присутності представників Адміністрації Президента України, міністерств, посла Німеччини. Почесним гостем на форумі була етнічна німкеня, журналіст-міжнародник, ведуча популярної телепередачі «Ревізор» Ольга Фреймут.
Йшлося на зібранні про те, що треба зробити у державі, аби громадянам України, серед яких є й німці, жилося краще. Подібні питання будуть обговорюватися і на конгресі українських німців, який невдовзі проходитиме в Одесі. Олександра Володимирівна на нього також запрошена.
Крім чоловіка, Олександру Шибельбейн підтримує і п'ятирічний син Крістіан. Хлопчик вчиться танцям і вже так майстерно може це робити, що навіть їздив до Євпаторії на Всеукраїнську дитячу творчу майстерню «Кіндерплюс», організовану Асоціацією німців України за фінансової підтримки федерального уряду Німеччини. Зараз разом з мамою Крістіан готується до Дня німецької культури, який невдовзі має відбутися у Генічеську. Обоє обіцяють, що свято буде надзвичайно цікавим.
Андрій Бейник
«Новий день».- № 49 (5043).- 29.11.2012.- стор.5