Ноу-хау: экологічний тур
Мабуть, наша обдасть єдина, в якій місцева влада запросила журналістів у такий собі екологічний тур. Допомогло у його організації обласне управління екології на чолі з новим керівником Олегом Предмєсніковим. 25 липня ми побували у 2-х проблемних в екологічному плані районах - Чаплинському та Каланчацькому.
«Титану» сказали: «Зась!»
ЗАО «Титан» розташоване у Криму в кількох кілометрах від обох районів. Виробляє підприємство отрутохімікати та сірчану кислоту. Як наслідок (принаймні, у цьому впевнені місцеві), за показниками захворюваності на рак ці райони входять до першої «п'ятірки» області.
За словами мешканців найближчих населених пунктів, майже щотижня підприємство робить викиди в атмосферу. Оскільки це відбувається вночі, виміряти рівень отрутних речовин неможливо. Адже досі необхідне обладнання є тільки в обласній СЕС, а викиди робляться вночі. Керівники районів планують найближчим часом в одному з найближчих до підприємства сіл - Першокостянтинівці або Червоному Чабані - поставити стаціонарний пункт-лабораторію, яка б проводила вимірювання викидів. Але поки що це тільки плани. Проблема в тому, що треба не лише виділити окрему ставку, а й знайти людину, яка б погодилась працювати по ночах, і навчити її.
Як зазначили керівники двох районів, «Титан» вже починає приділяти увагу безпеці свого виробництва для оточуючого середовища. У Першокостянтинівці та Червоному Чабані підприємство поставило апаратуру оповіщення, яка реагує на викиди аміаку та розраховує швидкість і напрямки їх розповсюдження. Також «Титан» замовив двом київським інститутам аналіз ґрунтів - таких досліджень ще ніхто ніколи не проводив.
Є користь від «Титана» й місцевим бюджетам, в які сплачується податок від оренди землі, де розташовані три накопичувачі відходів: огарко-, фосфоро-гіпсо- та кислотонакопичувач.
На заводі працюють близько 100 мешканців Першокостянтинівки. Село розташоване в 4-х км від підприємства, йти доводиться навпростець. Витрачатись на облаштування дороги і транспорт для робітників на підприємстві не вважають за потрібне.
Отрутохімікатам потрібна покрівля
Побували журналісти й на звалищі отрутохімікатів поблизу с. Мирне Каланчацького району. Не так давно вони знаходились під відкритим небом, і нікому з можновладців не було до цього діла. Наразі небо залишилось, проте з'явилися стіни. Отрутохімікати сховані й законсервовані в бетонні бочки, але покрівлі над ними й досі немає.
Дорога вода наша
Ви скаржитесь на дорожнечу херсонської води? Радійте, що не мешкаєте у Каланчаку. Тутешня вода коштує мешканцям близько 8-ми грн. за куб водопостачання та стоків. Таку ціну встановив каланчацький водоканал (а це комунальне підприємство). Вода не лише дорога. В деяких населених пунктах району її просто немає. Та й якість не завжди відповідає нормам. Так, за словами головного санітарного лікаря району Любові Санжаровської, раз на 5-7 років тут спалахує вірус гепатиту «А», який приноситься з питною водою. Річ у тім, що в районі бувають відключення електроенергії, а тоді в трубах з'являється від'ємний тиск, і з ґрунтів підсмоктуються стічні води. Наприклад, ті ж отрутохімікати у Мирному. Вода тече по старим азбестовим трубам, наймолодшим з яких - 40 років. Нині держпрограмою фінансування малих міст України на реконструкцію каланчацьких водомереж передбачено 1,9 млн. грн. Та чи їх вистачить?
Головний біль - стоки, сміття й підтоплення
Каланчацький район вважається рекреаційним. На березі моря розташовані три села
- Хорли, Роздольне й Приморське. Є 42 бази відпочинку, 20 з яких - оздоровчі. Побувавши в Хорлах, ми побачили прибраний пляж, багато зелені. Проте, є й зворотний бік. Одна з найболючіших проблем рекреаційної зони - відсутність системи каналізації. До найближчих очисних споруд що в Каланчаку, - 25 км. Але, за словами пані Санжа-ровської, це для місцевих підприємців далеко, вивозити стоки вони не будуть. Куди фекалії потрапляють, можете здогадатись. Та й очисні споруди районного центру перевантажені в 2,5 рази. Нові почали будуватись у 1987 році, але роботи так і не завершені. Хоча надія є. Як розповів голова адміністрації пан Зінчук, є дві державні програми, залишилось освоїти 5-7 мли. грн.
Проблема зі сміттям теж дуже актуальна для рекреаційної зони. Лише два сміттєзвалища в районі мають проектну документацію, інші стихійні, а сміття курортники виробляють дуже багато.
На вирішення проблеми підтоплення коштів треба набагато більше, ніж на всі інші. Різниця між дном Північно-Кримського каналу і найнижчою точкою району -12 метрів. Дно укріплене погано, близько 30% води просочується в ґрунти й підтоплює населені пункти.
У радянські часи цю проблему вирішували 117 дренажних насосних станцій. Наразі працює 11 з них. На те, щоб запустити одну станцію, треба мінімум 0,5 млн. грн. Лише розробка проекту коштує 100 тисяч, а ще треба встановити щонайменше 2 насоси (найдешевший
- 20 тисяч), прочистити систему, поставити трансформаторну підстанцію та провести мережу електропередач. На жаль, державних коштів на фінансування цих заходів не виділялося.
Алла ТОРІНА
Таврійський край.-31.07.2008
