on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Теми > Візуальне мистецтво > Футуризм на Херсонщині > Один факт із життя «татарсько-запорозького» футуриста

 

Один факт із життя «татарсько-запорозького» футуриста

10.08.2007

Газета «Літературна Україна» 12 липня опублікувала статтю професора Дмитра Горбачова «Син українських степів», в якій йдеться про нашого земляка Давида Бурлюка (1882–1967). Саме його американці називали «американський Ван Гог», японці – «батьком японського футуризму», Володимир Маяковський – своїм правдивим навчителем. Сам себе Бурлюк називав «татарсько-запорозьким футуристом» (татарські предки – Бурляг – українізувалися за сивої давнини) або «батьком всеросійського футуризму» (у російськомовній версії: «отцом русского футуризма»), пише професор Дмитро Горбачов.

Свого українства художник Давид Бурлюк ніколи не зрікався і принагідно завжди наголошував на ньому. У своїй книжці «Спогади футуриста» (1930 рік) він писав: «З боку батькового – українські козаки, нащадки запорожців. Наше вуличне прізвисько “Писарчуки”. Ми були писарями Запорізького Війська... У 1915-му я намалював картину “Святослав”, стиль старовинного українського живопису... Україна в моїй особі має свого найвірнішого сина. Мій колорит глибоко національний. Жовтогарячі зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють ніагарами з-під мого пензля... Як уродженець українських степів я завжди був схильний переважно до горизонтальних форматів, і лише останнім часом, вочевидь під впливом країни хмарочосів, у мене дедалі частіше з’являються вертикальні формати. У моєму житті я намалював безліч українських баских коней. І мені могло б пасувати наймення, перефразовуючи Геродота, “співця кобилиць”. Добре б частину моїх картин перевезти в Україну, мою любу Батьківщину».

Як відомо, останні роки Давид Бурлюк прожив в Америці, але не поривав зв’язків з Україною і навіть хотів їх поновити ширше. Він надіслав лист до Державного музею українського мистецтва у Києві із пропозицією влаштувати виставку його творів на батьківщині. Але... представники Міністерства культури СРСР відмовили і до Нью-Йорка надіслали таку відповідь-відписку. «На жаль, пристати на Вашу пропозицію не можемо, поза як музейні стіни завішані іншими картинами. Вільних місць немає».

Напрошується паралель. Юлія Солнцева, дружина Олександра Довженка, просила виділити дві–три кімнати для виставки художньої спадщини і документів Олександра Петровича. Але їй сказали працівники художнього музею, що задовольнити прохання не можуть, а можуть надати лише одну кімнату. Юлія Солнцева розсердилась і значна частина цієї спадщини загубилася, так і не побачена земляками.

Подібна пропозиція надійшла й до Третьяковської галереї та ленінградського Російського музею, але відповіді від них Давид Бурлюк не одержав. У вищезазначеній статті надрукований згаданий лист до Державного музею українського мистецтва в Києві. Наведемо його: «Дорогие друзья-директорат музея: я, Давид, Маруся (жена) и наш художественный директор Элла Яффе – можем привести на Украину в Киев, в Ваш музей выставку Бурлюка – 80-летие – и его друзей – выдающихся американских художников. Хорошо было бы эту выставку организовать на Родной земле Бурлюка Украине!!! Зависит от вас.

С приветом, Давид, Маруся Бурлюки».

Ось такий епізод з біографії Давида Бурлюка, думаю, вартий уваги наших читачів.

Павло ПАРАСКЕВИЧ
Гривна-СВ, 2007-08-10 (стр. 13)

Публікація першоджерела мовою оригіналу

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.