Пам'ятки адміністративного ідіотизму
01.01.2000
Понад 200 старовинних споруд, що у Херсоні вважаються пам'ятками архітектури, потроху перетворюються на уособлення спогадів про... адміністративний ідіотизм. Хіба можна інакше назвати те, що, скажімо, сталося у Херсоні з будівлею художнього музею – справжнього палацу у готичному стилі? Одному з колишніх директорів храму культури спало на думку «прикрасити» фасад цементною «шубою». Від кіптяви та вихлопних газів «шуба» з часом почорніла і почала нагадувати відьмине покривало. Років зо три тому нова адміністрація музею намагалася відреставрувати фасад, повернувши йому природний сонячний колір шліфованого каміння. Роботу зробили наполовину, а далі грошей не вистачило. От і височіє на очах у байдужих МІСЬКВІКОНКОМІВСЬКИХ ЧИНОВНИКІВ у центрі міста чорно-жовтий монстр – пам'ятник знущанню над історією. Цікаво, як працювалося б шановному мерові Миколі Ординському біля його кабінету, розфарбованого аналогічно?
Наша влада роками розводити балачки про величезний туристично-курортний потенціал краю. Але що можна показати іноземцям у Херсоні? Катерининський собор, стіни та фасад якого покрили тріщини? Чи найстаріший у місті кінотеатр імені Комінтерну, що за досить загадкових обставин згорів два роки тому? За сотню кроків від міськвиконкому досі височіють закіптюжені стіни і скільки ще височітимуть – хто зна. У муніципальному бюджеті коштів на відбудову приміщення немає, але й комерсантів за це не беруться. Адже коли екскінотеатр спробували продати з аукціону, то погорілу комунальну власність «скромно» оцінили у 27 тисяч гривень (тоді, зауважимо, національна валюта була відносно стабільною). Охочих придбати лот не знайшлося! І це абсолютно логічно, адже за таку ціну поруч можна викупити чи принаймні взяти в довгострокову оренду споруду пристойного вигляду. За години возз'єднання східної та західної частин Німеччини нова федеральна влада віддавала «соціалістичні довгобуди» безкоштовно — тільки б нові господарі швидше довели їх до пуття. І буквально за один-два роки від них не залишилося й сліду. Вітчизняні ж «дбайливі господарі» мислити сучасними категоріями ринкової економіки досі так і не навчилися. Їм більше подобається поведінка собаки на сині: і самі навести лад у місті неспроможні, і іншим не дозволяють.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
«Новий день» 2000
