Сценарій уроку "Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову"
Мета: Шляхом співставлення, відновлення знань учнів з мови, художньої літератури, Біблії, історії, виховувати в учнів шанобливе ставлення до рідної мови, матері-Вітчизни; сприяти збереженню духовних цінностей і докладати всі зусилля, аби діти плекали свою мову і передавати її нащадкам, як найдорожчий скарб.
Обладнання:
- урочисто і святково прибрана зала;
- виставка літератури про мову;
- телевізор, відеомагнітофон, відеокліп “Боже, Україну збережи!”;
- гасла-вислови про мову:
- Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого,
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!...
Т.Шевченко - Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід. П.Мирний
- Мова росте і живе разом із душею народу. І.Франко
- Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої...
Буду я навчатись мови-блискавиці в плескоті гарячім кованої криці. А.Малишко
- На слугуванні Україні
Своє життя, свої думки,
Душі буяння, гнів палкий, -
Усе віддати ви повинні.
Яр Славутич
- Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Коханна материнська мово!
Д.Білоус
Хід уроку
1. Вступне слово вчителя, оголошення теми і мети уроку.
- Рідне слово! Скільки в ньому чарівних звуків, животворного трепету і вогню! У кожному слові найтонші відтінки почуттів і переживань, у кожного свій аромат.
Рідна мова! …Вона неповторна, співуча, мелодійна, бо увібрала в себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах лугів і трав. Переткана червоною калиною, хрещатим барвінком, вишневим цвітом, запашною рутою-м’ятою. Сила слова безмежна! Воно здатне робити диво. Бо хоч вмирало з голоду і бідувало, переслідувалось і заборонялось, але вистояло. Вистояло і відродилось, “воно знову оживає і сміється знову”, хвилює найтонші струни людського серця.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого,
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!... Т.Шевченко
Та, мабуть, не було жодного видатного українського письменника, який би не висловив любов і тривогу за долю рідної мови
І-й ВЕДУЧИЙ: Своє захоплення нев’янучим її цвітінням передав Володимир Сосюра у вірші “О мова моя!” Вірш читає учениця................
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя
Це - мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине.
В натхнення хвилини! О мова моя,
Душа голосна України!
Ти - сурми на сонці. Ти - стягів гаї,
Ти - вибухів вогняних повна.
Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О мова вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
Вчитель проводить бесіду з класом.
- Які царські заборони щодо української мови вам відомі?
- Чому Мойсей (за Біблією) 40 років вів єврейський народ з єгипетської неволі?
- Скільки років українську мову забороняли, плюндрували?
Відповіді дітей
Отже, діти, робимо висновок. Без знання мови, історії, культури народ перетворюється на раба, безголосого, безправного, німого! Чи такої долі ви хочете собі, своїй державі, своїм дітям?
Відповіді дітей
Любити рідну мову, знати її, оберігати від засилля чужих мов закликали наші поети Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, О.Олесь, Яр Славутич, В.Стус. І.Драч та інші.
ІІ ВЕДУЧИЙ: Послухайте заклик поета з далекої діаспори Яра Славутича.
На слугуванні Україні
Своє життя, свої думки,
Душі буяння, гнів палкий, -
Усе віддати ви повинні.
І хоч ці слова сказані талановитим поетом десятки років тому, звучать вони актуально і сьогодні, бо Яр Славутич одержимий національною ідеєю у найвищому розумінні цього слова. Він закоханий в українське слово і дбає про неповторні барви українського красного письменництва, збагачує і приумножує мистецько-духовні надбання нашого народу.
І ВЕДУЧА: Мова – це неоціниме духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління мудрість і славу, культуру і традицію. А якою була її доля?!! Протягом століть українська мова не визнавалася, заборонялася, переслідувалась. Вірш Д.Білоуса «Вічно жива» читає .............
А мова не корилася царю -
ані царю, ані його сатрапам,
з орлом двоглавим стаючи на прю,
що брав її у пазуристі лапи.
Несла устами відданих синів
мужицьку правду, ту, що в є колюча,
сміялася з ненависних панів,
що їхня правда на всі боки гнуча.
ВЧИТЕЛЬ: Ще раз і ще раз спраглими устами припадімо до цілющого джерела – рідної мови! Відчуймо неосяжну душу народу, смуток, бо не вистачить життя, аби перепливти мовний океан. Вірю, що рідне слово житиме завжди. Бо воно є Вічність, Правда, Добро і Краса нашого народу! Бо шлях і добро, краси і величі лежить через слово:
Тож станьмо перед Богом на коліна,
Схилімо в шані голови свої!
Щоб наша мова, рідна, солов’їна
Цвіла, як весняні гаї!
ІІ ВЕДУЧИЙ: Послухайте пісню «Рідна мова» на слова Г.Вієру музика П.Дворського. Звучить фонограма
Одною мовою одвік
Всі люди плачуть,
Одною мовою сміється
Всенький світ.
Та як любов і гнів
Улити в спів гарячий?
Лиш рідна мова дасть тобі
На те отвіт.
Приспів:
Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся,
оглухнув серцем, не радієш, не болиш,
Тоді з землею наодинці зостаєшся,
знов мовою одною, рідною мовчиш.
Одною мовою смієшся і плачеш мовою одною,
Коли дитя вві сні ім’я твоє назве.
То сум чи радість згасне за наказом
Лиш мови рідної, що у душі живе.
Приспів.
Одною мовою одвік всі люди плачуть.
Одною мовою сміється увесь світ
Та як любов і гнів улити в спів гарячий,
Лиш рідна мова дасть тобі не те одвіт.
І ВЕДУЧА: Прослухайте пісню «Україночка» на слова А.Демиденка, музику Г.Татарченка у виконанні ..................
Не одні хани мене в полон брали,
Били-вбивали, на чужину гнали 2 рази
А я не скорилася, із сльози відродилася
Українкою я народилася!
Кажуть хлопці, я сама наче квіточка,
Що пливуть мої слова, наче річечка,
Що душа моя співа, мов сопілочка,
А я просто українка, україночка. 2 рази
ВЧИТЕЛЬ: Дорогі діти! Хай сьогоднішній урок буде для вас не черговим заходом заради “галочки”. Прислухайтесь до свого серця, до слів мудрих людей, до українського отчого слова. Вірш «До українців» В.Баранова читає учень .....................
Я запитаю в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць. Той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми - українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова. І що українська вона
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас - Говори!
Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо і про те, як дружно дійшли забуття,
у якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од меду нам видався час забуття,
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами - чи як?
Чи в «могилах» і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили забрати судилось нам наш переляк?
Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого брата»?
Вчитель робить підсумок уроку, оцінює знання учнів, дякує за їх активність.
Домашнє завдання:
Написати твір-мініатюру на тему: “О, мово рідна, що без тебе я?..”
