Перлинки танців
Все починалося 10 років тому, у вересні 2002-го, коли у школі № 32 зустрілись педагоги-хореографи Альбіна Білоус (викладач сучасного і бального танців) та Інна Нєсіна (викладач класичного і народного танців). У ті часи поєднання різних танцювальних напрямків і стилів ще було дивиною, але вони ризикнули об’єднати свої знання та працювати разом – і не помилися. Так народився ансамбль “Перлина Скіфії”.
Вже з 2003 р. колектив почав брати участь у конкурсах, фестивалях, чемпіонатах України з сучасних танців – і майже одразу почав займати призові місця і здобувати перемоги. Зараз хореографічний ансамбль “Перлина Скіфії” має звання “Зразковий художній колектив”, тут у чотирьох групах займаються 70 дітей віком від 6 до 16 років. До десятиріччя улюбленого колективу юні танцюристи підготували чудовий концерт, що пройшов 18 квітня на сцені Палацу молоді і студентів. До глядачів, серед яких були і батьки, і шкільні друзі, виходили всі учасники ансамблю – і малі, і старшокласники, старалися якнайгарніше показати все, що вміють: чітки і точні рухи класичного танцю – і швидкий та різкий хіп-хоп, завзятий народний танок — і ефектний естрадний, багатолюдні композиції – і сольні виступи. А ще було багато квітів, посмішок, оплесків, дипломів...
А по завершенні цього танцювального свята ми мали змогу поспілкуватися з чарівними “матусями” ансамблю – Альбіною Білоус та Інною Нєсіною.
– Зазвичай у танцювальні колективи приходять діти звідусіль, а от “Перлина Скіфії” працює тільки у школі № 32...
– І в цьому є сенс. Ми створили художньо-педагогічний проект: урок – гурток – ансамбль. У школі №32 учні 1-4 класів мають уроки хореографії. Діти знайомляться з мистецтвом танців масово, без відбору, багато хто з них починає ходити в танцювальний гурток. І якщо, освоївши ази хореографії, дитина розуміє, що хоче розвиватися далі – вона переходить до ансамблю. Проект так і називається: “Від уроку хореографії до гуртка, від гуртка – зо зразкового ансамблю”.
– Як викладачі різних танцювальних напрямків ви працюєте разом чи кожен зі своїми стилями?
– При нашій несхожості в нас вийшов гарний тандем. В ансамблі нас розділити неможливо. Освіта в нас однакова. Тож працюємо разом і в класичних, і в народних, і в сучасних танцях.
– А як діти сприймають поєднання різних танцювальних стилів?
– Саме тому, що стилі різні, до нас йдуть діти з різними смаками й характерами. Не всі люблять хіп-хоп, але не всі люблять і народні танці. Дітям цікаво, що можна проявити себе по-різному.
– Чи намагаються подолати себе, якщо щось не подобається?
– Перш за все, намагаються зрозуміти. Все невідоме трішки лякає, і діти, не знаючи якогось стилю, не поспішають його танцювати, тому навіть і не підозрюють, що в них все може вийти. Ми даємо їм можливість спробувати все. Але якщо дитина відчуває, що якийсь новий для неї стиль не виходить – ми не наполягаємо. Є можливість в рамках одного ансамблю обрати танцювальні напрямки, які найбільш близькі і зрозумілі.
– Чи стає хореографія частиною життя чи професією вихованців?
– Дві наші солістки планують пов’язати свою долю з хореографією – це Юліана Золотова й Анастасія Вітасік. А взагалі, діти йдуть по життю дуже різними шляхами, але завжди при зустрічі дякують і зізнаються, що заняття хореографією дали їм духовне терпіння, фізичну силу та вміння працювати в колективі. Напевно, навички руху і відсутність страху перед сценою теж допомогли нашій вихованці Аліні Нечаєвій на конкурсі краси здобути титул “1 віце-міс Херсон 2012”.
– А хлопців залучити до танців важко?
– Важко. Вони чомусь вважають, що танці – це забавка для дівчат, та завдяки урокам хореографії до нас з кожним роком хлопців приходить більше. Але у хлопців менше терпіння залишитися та продовжити заняття. Добре, що серед них все ж є такі, що показують іншим приклад, як Костя Рошко. В нас навіть були чемпіони України – у 2004 р. Саша Павловський виборов це звання у своїй віковій категорії (серед ювеналів), такий в нього був шлях: від шкільного хулігана – до чемпіона.
– Чи багато часу ваші вихованці займаються хореографією?
– Ми не завантажуємо непомірними вправами. Адже наша задача – естетичний розвиток дітей, важливо, щоб вони гармонічно зростали. Сказати, що наш ансамбль належить до вищого рівня, не можна, але ми прагнемо професіоналізму. Є в нас дітки, які за канонами не зовсім підходять для хореографії – але вони хочуть танцювати і отримують від цього насолоду. Старші мають заняття тричі на тиждень, обов’язковими є уроки класичного танцю та станок, плюс ми проводимо індивідуальні заняття з обдарованими дітьми. Але працюють вони до десятого поту.
– У вас такі чудові костюми...
– Вони в нас є завдяки батькам, що добре розуміють: танцювальний колектив має виступати в різних костюмах, збираються, вирішують, що треба робити – і ми потроху одягаємо танцюристів. Наші костюми легкі та ненав’язливі, вони не затьмарюють юних артистів, а тільки підкреслюють ідею танцю.
Головне – це ідея, настрій, музика, емоції і, звичайно ж, сама дитина у танці.
Лариса Жарких
"Вгору".- №17(552).- 25.04.2013.- стр.4
vgoru.org/index.php/all-news/culture/item/2113-pearls-dance
