Чому горять плавні?
Щороку навесні та восени палають плавні. Дим та попіл розносяться вітром на кілька десятків кілометрів. Передостанній випадок 17 лютого був зафіксований та описаний в минулому номері газети. Останній трапився 19 лютого.
Як повідомили в ГУ МНС в області, на диво, ніхто й ніколи не викликає на боротьбу з вогнем МНС. За винятком тих випадків, звісно, коли виникає загроза для дач, помешкань, майна чи життя. Тому, кажуть рятівники, й недивно, що такі загоряння не проходять по інформаційних сводках МНС.
Незважаючи на це, працівники прес-служби ГУ МНС Херсонщини вирішили з’ясувати, кому і чому з року в рік вигідно підпалювати плавні. Вони «вийшли в народ», щоб звернутися з цими запитаннями до мешканців Голопристанського, Цюрупинського, Білозерського районів. Тобто саме тих, хто є або свідком, або учасником, або винуватцем цих подій. Звісно, гарантувавши їм анонімність та збереження інкогніто.
Ось які були відповіді.
Мешканка Голопристанського району, 63 роки: «Нам очерет у господарстві потрібен. І дах стелемо, і цеглинки з мулу та комишу робимо, і плетемо з нього. Не знаю, як зараз хто кого вчить, але в нас і діди так робили, і нас учили: підпалювали очерет, щоб краще ріс. Хто восени таке робить, а хто й ранньою весною. Він вигорає, а потім виростає як стіна. Багато. Ну і ще, поки вода мілка, можна собі мул з попелом натягати на город – хороше добриво. Десь кизяк, а десь оце – і город родить. А що ще треба? Урожай, значить. От я і прошу чоловіка, щоб не лінився, а йшов і палив. Щоправда, у нас пожеж ніколи не було – він обкосить, обкопає ділянку, щоб вогонь далі не йшов. І там випалює клаптиками. Так ми робимо. Та й не ми одні».
Чоловік, 57 років, не побажав сказати, де мешкає: «Зараз є риба, що йде на нерест, – щука, наприклад. Вона обирає мілководдя: якраз під очеретами, в канавках, ямочках, заглибинах з водою. Рибалка-любитель такого не зробить, а той, кому риба – товар на продаж, знає, як її здобути багато і одразу». На наше запитання, як саме, чоловік відповів: «Не розумієте? Підпалюють плавні – і все як на долоні. Ходи потім і збирай. І на базар. Що тут ще казати? І так зрозуміло».
Чоловік, 73 роки, охоронець дачної ділянки: «Багато говорити не буду – не моє це діло. Я потроху палю комиш, щоб ріс краще. Я тут зимую – він у хазяйстві пригодиться. Але, буває, понаїдуть на вихідні оті, з рушницями, – полювати на кабана, качку. Вони палять безбожно. Не те що там цигарку кинуть чи сірник – ні, навмисне підпалюють – тоді ходити плавнями їм так легше, і звіря шукати. Може, для чого ще. Коли риба на нерест іде. Ну і так: браконьєрство це все. В наш час за таке судили. А зараз... Кому воно треба? Сам я їм нічого не зроблю, от і сиджу тихо».
Були й інші варіанти, але переважна більшість відповідей, з деякими нюансами, зводилася до цих трьох версій. Звісно, перевірка їх вимагає втручання компетентних органів та відомств, яким підпорядковане природне господарство області. Зрозуміло тільки одне: палій ніколи не стане кричати «Тримай палія!» Отже, раз населення не поспішає звертатися за допомогою до відповідних служб, значить воно не зацікавлене у зупиненні у плавнях вогню.
Олена МАЛЯРЕНКО, прес-служба ГУ МНС в області
Гривна , 2009-02-25 (стр. 2)
