Шевченківський лауреат з Каховки
Лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, художник-постановник кіно, режисер і сценарист Олексій Левченко створює свої стрічки на столичній кіностудії ім. Олександра Довженка. Відомий працівник кінематографу вже тривалий час живе і обмірковує свої творчі задуми у рідній йому Каховці, де він народився, провів дитячі та юнацькі роки. Наша розмова відбулася у читальній залі Каховської районної бібліотеки ім. Миколи Братана, куди він часто навідується, щоб ознайомитися з новинками української та зарубіжної літератури, віднайти цікавий матеріал з історії краю.
- Олексію Олексійовичу, як Вам працюється у рідному місті, що додає сил і снаги?
- Після напруженого ритму робота, метушні, безкінечної гамірливості з задоволенням приїжджаю зі столиці до батьківської хати. У рідних пенатах, де мешкають друзі мого дитинства, легше дихається, відчуваю простір. Люблю блукати спокійними, патріархальними вуличками і провулками, повз подвір'я, відгороджені кам'яними мурами, милуватися колоритними будиночками, які доживають свого віку. Здається, що незабаром сюди приїдуть кіношники, щоб навіки зафіксувати для історії стару, неповторну Каховку. З гордістю усім говорю: «Я працюю у Києві, на кіностудії ім. Довженка, де знімали свої фільми імениті режисери Кіра Муратова, В'ячеслав Криштофович, Сергій Параджанов, Олександр Івченко, Роман Балоян, Юрій Іллєнко, а місцем мого проживання є легендарна Каховка, де мешкають мої земляки, прості й добрі люди».
- Яким був Ваш дебют у кіно як художника-постановника?
- Першою була стрічка «Своє щастя». А всього у моєму творчому доробку понад 20 фільмів, де я виконував художнє оформлення. З-поміж них - телесеріал «Карастоянови», «Бережи мене, мій талісман», «Одинока жінка бажає познайомитися», «Ха-бі-асси», «Це ми, Господи», «День народження Буржуя» та інші. Успіх випав на фільм «Чорна курка, або Підземні жителі». Відтоді триває моя творча дружба з талановитим режисером-постановником Віктором Гресем. Як на мене, це наш український Фелліні. Та найбільше моє досягнення - стрічки «Які ж були ми молоді» та «Ніч коротка» (режисер Михайло Бєліков). Нам - авторам цих двох фільмів - за них було присуджено Національну премію України ім. Тараса Шевченка. На все життя запам'яталися мені слова, сказані при врученні цієї відзнаки головою Спілки письменників України, видатним майстром художнього слова Павлом Загребельним: «Будьте нестримними у своєму творчому пориві! Увесь свій талант віддайте славній Україні!». Крім того, за художнє оформлення фільмів одержав Золотий приз у Москві та спеціальні нагороди в Італії (м. Джифоні), Франції (м. Турині).
- Ви відомі також і як режисер-постановник кіно, сценарист, художник-графік.
- Мені вдалося екранізувати повість чудового письменника Олександра Гріна «Місяць», потім за сценарієм сучасного українського письменника Андрія Куркова поставив фільм «Єлисейські поля». Мої графічні роботи, аплікації експонуються на різних республіканських художніх виставках, перебувають у багатьох приватних колекціях. У американському Нью-Йорку, у галереї «Timerly», де зберігаються полотна сучасного світового мистецтва, є також кілька моїх творів.
- Над чим працюєте зараз у Каховці?
- З Віктором Гресем закінчили проект нового фільму «Лицар дикого поля». Це буде історична сага про останнього отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського, котрий високо підніс усі українські чесноти: красу вірності сім'ї, патріотизм. Останні 28 років життя отаман провів у Соловецькому монастирі в холодній камері розміром 1x3 м, але не продав своєї честі. Калнишевського було канонізовано Українською Православною Церквою. Закінчую працювати над новою стрічкою. Думаю, що найближчим часом роботу над фільмами буде перенесено на знімальні майданчики. Готую сценарій про відомих українських художників Олександра Мурашка, Петра Левченка, акторку Віру Хлєбнікову. З особливим натхненням і відповідальністю пишу сценарій про патріарха українського кіно Олександра Довженка, котрий часто бував на будівництві Каховської ГЕС, створив стрічку «Поема про море». Можна по-різному ставитися до його особистості, але те, що «Земля», створена Довженком у 1958 році, увійшла до 12 найкращих кінострічок історії світового кінематографа, заперечити неможливо. Виношую задум поставити фільм про сучасників, моїх дорогих земляків: людей сильних, мужніх, одержимих. На це мене надихає життя і трудова діяльність, відданість своїй Вітчизні Героїв України Віри Найдьонової, Ярослав Микитина та багатьох інших.
- І наостанку, Олексію Олексійовичу, що для Вас означає кіно?
- За висловом Джузеппе де Сантіса: «Кіно - це глядач, заради якого існує це мистецтво». Йому я і намагаюся служити.
Володимир Менисенко,
заслужений журналіст України
«Новий день».- №9 (5160).- 26.02.2015.- стр.15
