Смерть мертвого сезону
06.04.2006
Назву для цієї статті я позичила у вірша Андрія Бондара. Вірш про інше, та після читання текстів наших недавніх гостей (того ж таки Андрія Бондара, Ірени Карпи та Софії Андрухович) чомусь з'являється така думка.
Бо з кожним приїздом українських письменників наша південна Україна стає все ближчою до "України літературної". Незважаючи на те, що в одній з херсонських газет пані Софію назвали "дочерью известного отца". Бо, в принципі, хто знає про Софію щось більше за це? Хто у цьому винний і чи є взагалі винні?
Не всі письменники, як Ірена Карпа, наприклад, настільки публічні люди і бажають днями й ночами втілювати ідею "письменник як бренд". Ірена Карпа говорить про те, що більшість видавців - жлоби, які тільки й думають про те, як надурити автора. А за гонорар від книжки не купиш навіть гарного велосипеда, крім того Ірена впевнена, що її книжки неодноразово перевидавалися без її відома. Софія розповіла про те, що її видавець не платить авторам, не перевидає її книжок, хоча наклад вже давно розійшовся. У Херсон Софія привезла лише один примірник книжки оповідань "Жінки їхніх чоловіків", бо більше просто немає. І тепер він довго ходитиме по руках.
Водночас, поряд з тим, що зараз письменнику набагато простіше видатися (мова йде про нормальний наклад, а не кілька примірників книжки за власні гроші для друзів та знайомих), видавництва не дуже прагнуть пошуку нових авторів. А деякі навіть не намагаються утримати в себе вже успішних письменників, яких читають і купують. Літературні агенти, де ви?
Ще одне питання турбує українських літераторів. Де, власне, взяти українську книжку. В книгарні? В Інтернеті? Їх там майже немає, хоча запросто можна знайти сучасних зарубіжних авторів.
ОКСАНА МАНЬКОВСКА
журналіст
«Взгляд», № 12 30 марта 2006
Публікація першоджерела мовою оригіналу
