on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Історія культури і краєзнавство > Сонька-Золота Ручка була однією із найяскравіших фігур злодійського світу Російської імперії

Сонька-Золота Ручка була однією із найяскравіших фігур злодійського світу Російської імперії

Сонька-3олота Ручка не вважала за потрібне довго зберігати подружню вірність, і хоча у зрілому віці витрачала чимало коштів на виховання двох дочок, вони люто ненавиділи і соромилися її. З іншого боку, не вирізняючись особливою вродою, Сонька все-таки вміла причаровувати чоловіків і активно використовувала секс у повсякденній злодійській "роботі".

"Ґутен морґен!"
Справді, без готовності легко й невимушено вступити у сексуальні стосунки з жертвою злочину, так несамовито кохатися з чоловіком, щоби він забув геть про все на світі, годі було й помислити про таку "фірмову" розробку Золотої Ручки, як один з різновидів готельних крадіжок, що отримав назву "Ґутен морґен!" Незважаючи на, як то кажуть, важке дитинство, Сонька вільно володіла п'ятьма мовами (ідиш, польська, російська, німецька, французька) й могла із милим виразом на личку воркувати про модного поета чи останні світські події декілька годин поспіль. Назбиравши з допомогою крадіжок непоганий "стартовий капітал", вона могла дозволити собі вбиратися у найрозкішніші сукні, дуже ретельно слідкувала за зовнішністю. Отже, не дивно, що, приїхавши до чергового міста, Сонька зупинялася лише у найкращих готелях. Поживши на новому місці декілька днів і вивчивши інших мешканців, Золота Ручка намічала жертву і вдавалася до "Ґутен морген!".

Суть цього нахабного метода є простою до геніальності. Виглядало це так: рано вранці, коли навіть готельна обслуга ще спить, Сонька елегантно вдягалася, на ноги взувала повстяні капці і в такому вигляді йшла "бомбити" обрану кімнату. Капці приглушували кроки, тож жертви здебільшого мирно спали протягом усього часу, доки Золота Ручка нишпорила по шухлядках комодів і секретерів, а також вивертала кишені одягу. Якщо ж постоялець все-таки прокидався — ось тут і починалося справжнісіньке зваблювання. Сонька перелякано скрикувала і мало не непритомніла (вона мала неабиякий артистичний талант — недарма ж бо обидві її дочки стали акторками), а потім, мило зашарівшись, вдавала із себе даму, що під ранок повернулася з чергового бенкету, от тільки номером помилилася... Ну, як тут було запідозрити нахабну "підставу"?! Сонька тим часом напускала все більше шарму і врешті-решт опинялася у ліжку з чоловіком, з котрим "помилково" звела її доля. А коли той засинав, виснажений бурхливими любощами — довершувала тимчасово перервану "справу". Втім, "королева крадіїв", очевидно, таки розумілася на інтимі: багато обчищених до останньої нитки чоловіків навіть не зверталися до поліції, вважаючи, що викрадені гроші й коштовності є справедливою платою за чудовий і по-царськи щедрий "ранок кохання".

"Кидала" з милим личком
Але як справжня професіоналка Золота Ручка вміла "працювати" не тільки вночі, але о будь-якій порі доби. Навіть удень. При цьому вона частенько вдавалася до настільки вбивчих розіграшів, що її невичерпною, "з вогником" фантазією та вмінням тонко, зі знанням справи одурити будь-кого мимоволі захоплювалися всі — і поліційні чиновники, і свідки, і жертви. Яскравим прикладом є пограбування пітерського ювеліра Карла фон Меля. Спочатку Сонька завітала до відомого психіатра Л., назвалася Софією Андріївною, дружиною фон Меля, і розповіла сумну історію: мовляв, від блиску діамантів чоловік зовсім збожеволів, весь час кричить про борги — от нещасна дружина і прохає вилікувати хворого! За клопоти Сонька заплатила заздалегідь, пообіцявши привести чоловіка, попрямувала до магазину фон Меля, де відрекомендувалася дружиною психіатра Л. і вибрала діамантів на 30 тис. рублів. У призначений час ювелір, нічого не підозрюючи, з'явився додому до психіатра, де на нього чекала Сонька. Діаманти перейшли до її рук, але коли фон Мель почав вимагали від лікаря Л. оплатити рахунок, то швиденько потрапив до рук дужих санітарів і опинився у психушці... Доки розібралися, що й до чого, Сонька з коштовностями безслідно зникла.

Або інший приклад. Одного дня до ювелірного магазину московського ювеліра Хлєбнікова на Петрівці завітала курляїдська баронеса Софія Едуардівна Буксгевден, яку супроводжував презентабельний батько—барон Едуард Карлович, а також няня з донечкою. Рафінована аристократка вибрала колекцію коштовностей на 22,3 тис. рублів... але от прикрість: грошенята вона забула вдома! Пішовши за ними, баронеса прихопила діамантові прикраси, залишивши як заставу батька, дитину й няню. Але після 2-годинного чекання з'ясувалося, що усіх "родичів" аферистка" Сонька найняла у різний спосіб: на роль "барона" вона завербувала відставного штабс-ротмістра, няню знайшла через газетне оголошення, а доцю "орендувала" на Хитровському ринку в особи на прізвисько Машка-прокатниця.

Щодо користі довгих нігтів
Втім, вміла Золота Ручка діяти й не настільки масштабно, проте не менш ефективно, причому її "зірковий час" припав на одеський період життя, де й розкрився її справжній "талант". Ось приклад простого, без значних витівок "кидка". Такий собі банкір Догмаров познайомився у знаменитій одеській кондитерській Фанконі з аристократкою Софією Сан-Донато. Між поїданням смачних тістечок й теревенями "ні про що" пані Сан-Донато попросила Догмарова розміняти їй дрібними банкнотами 1000 рублів — щойно отриману рентну плату. Під кінець бесіди з'ясувалося, що аристократка ввечері їде до Москви у справах... Дивна річ: банкір також їхав туди! Звісно, на вокзал вони вирушили удвох. У поїзді знов мило бесідували, їли цукерки, пили — коротше, ненав'язливо розважалися, зберігаючи певну дистанцію. А коли банкір прокинувся пізно вранці, то не побачив жодних слідів пані Сан-Донато. Разом з тим зникли всі його гроші, а також коштовності на 43 тис. рублів...

Сонька є автором декількох нехитрих, але оригінальних прийомів крадіжки. Зокрема, вона відрощувала довгі нігті, намащувала їх знизу чимось липким (приміром, медом) і йшла у ювелірний магазин. Коли перебирала дрібні неоправлені діаманти, деякі прилипали до нігтів— ну, кому б спало на думку шукати камінці саме там?! Був у Золотої Ручки й інший, безмовний, напарник—дресирована мавпочка, котра непомітно ковтала прикраси. Вдома ж Сонька робила тваринці клізму і "звільняла" її шлунок від здобичі. Ще одна хитрість: Сонька пошила спеціальну сукню, пишно прикрашений поділ якої, фактично, являв собою величезний мішок, в який можна було сховати чималенькі речі. Дякуючи невичерпній фантазії Золота Ручка користувалася шаленою популярністю. Її легко пізнавали на вулицях, а коли востаннє схопили "на ділі" й відправляли до Москви, щоб раз і назавжди запроторити до Сибіру, пів-Одеси проводжало Соньку, немов справжню королеву... або справжню ж народну героїню!

Довідка. Сонька-Золота Ручка [справжнє ім'я — Шейндля-Сура Лейбоена Соломоніак) народилася у Повонзках Варшавського повіту [нині — територія Польщі]. Соломоніаки промишляли с купкою краденого, контрабандою та збутом фальшивих грошей. Сонька виходила заміж тричі: 1864р. — у Варшаві за пана Розенбада, 1868 — у Дінабургу (нині — Даугавпілс, Латвія) за багатія Шелома Школьника, 1871р. — в Одесі за знаного залізничного крадія Міхеля Блювштейна. Всіх чоловіків Сонька швидко кидала, а Розенбада на прощання ще й обікрала. Від першого шлюбу Сонька прижила дочку Суру-Рівку, від третього — дочку Таббу [з часом обидві стали акторками оперети]. Нарешті, саме під прізвищем останнього чоловіка [Блювштейн] вона фігурувала в судових справах.

У 1866 р. Соньку вперше заарештували у Клині, проте вона викрутилася. Звідти Сонька вирушила до Санкт-Петербурга, маючи на меті організувати злодійську банду. Винайшла низку оригінальних методів вчинення крадіжок. У 1870-71 pp. під виглядом "російської аристократки" здійснила злодійські "гастролі" майже всіма великими містами Європи. 1871р. Соньку спіймали у Ляйпцігу, 1876 — у Відні [обидва рази її висилали до Росії]. 1880р. крадійку схопили в Одесі, згодом, разом із чисельними коханцями, доправили до Москви, де судили і 1881р. вислали до Сибіру. Втекла звідти у 1885 p., після декількох арештів і втеч у 1888 р. опинилася на Сахаліні. Звідси намагалася утекти тричі, стала першою в історії місцевої каторги жінкою, яку закували в кайдани. 1890р. на Сахаліні Соньку відвідав А.П.Чехов.

Тут вона нібито і померла. Точна дата смерті Соньки, як і дата народження, невідомі. На Ваганьковському цвинтарі у Москві Золотій Ручці встановлено мармуровий пам'ятник, проте чи її це могила? Цілком можливо. Подейкували, нібито у 90-х pp. XIX ст. Сонька повторила "європейські гастролі", тоді як на Сахаліні мешкала підставна особа. Справжню ж Золоту Ручку сховала одна з дочок. Останнього коханця Соньки нібито розстріляла одеська ЧК аж у 1921 p., після чого екс-крадійка промчала на авто по Дерибасівській, розкидаючи гроші на спомин душі загиблого. Тільки тоді перебралася до Москви, де й померла...

Тимур Литовченко
“Пік”.- №37 (216).- 26-09.-02.10.2003.- стр.33-34