Таємниці херсонського «Фрегата»
Так склалося історично, що для Херсона вітрильник «Товариш» завжди означав щось більше, ніж просто навчальний барк Херсонського морехідного училища. Силует трищоглового парусника, що зазвичай стояв біля набережної в перервах між плаваннями, злився з силуетом старого міста, як й інші символи Херсона: будинок міської думи (Художній музей ім. Шовкуненка), Очаківська брама Фортеці, будівля кіноконцертного залу «Ювілейний».
У 1972 році до них додався і пам'ятник першим корабелам - сорокатонний мідний вітрильний кораблик, піднесений на високий п'єдестал на березі Дніпра, що й понині місцеві жителі називають «Фрегатом». Монумент у вигляді парусника на високому постаменті було встановлено у 1972 р. на честь перших кораблів Чорноморського флоту: 66-гарматного лінкора «Слава Катерини» і 50-гарматного фрегата «Георгій Побідоносець». Пам'ятник виконаний з листової міді, бетону і граніту. Скульпторами стали Іван Білокур та Володимир Потребенко.
Довгий час обидва кораблі стояли поруч, практично пліч-о-пліч. Проте, у XXI століття увійшов, на жаль, тільки один з них. У наш час «Товариш» таки присутній в Херсоні, хоч вже й у якості романтичного міського міфу.
Із пошаною першим корабелам Чорноморського флоту
Після російсько-турецької війни 1774 землі Північного Причорномор'я увійшли до складу Російської імперії. Із отриманням Росією виходу до Чорного моря виникла необхідність зміцнення нових кордонів і створення Чорноморського флоту. Саме тому в 1778 році в гирлі Дніпра князем Потьомкіним за указом імператриці Катерини II була заснована Херсонська фортеця з суднобудівною верф'ю і торговою гаванню.
У 1779 році на верфі почалося будівництво першого корабля для Чорноморського флоту. 66-гарматний фрегат «Слава Катерини» був спущений на воду 16 вересня 1783, в цьому ж році на Херсонській верфі будуються фрегати «Херсон», «Хоробрий», «Легкий», «Страшний» та інші. Очолював будівництво перших кораблів майстер кораблебудування Афанасьев. До початку 1787 верф складалася з п'яти доків.
Будівництвом кораблів займалися роти майстрів і солдати Херсонського військового гарнізону. Активну участь у створенні Чорноморського флоту брав відомий російський флотоводець - адмірал Федір Ушаков. З Петербурга в Херсон Ушаков прибув в 1783 році в званні капітана II рангу. Він зі своєю командою матросів Балтійського флоту не тільки комплектував екіпажі кораблів, але і займався їх будівництвом.
Восени 1784 побудовані під керівництвом Ушакова кораблі було перебазовано у Севастополь. На місці верфі, де будувалися перші кораблі Російського ЧФ, в 1972 році поставлено пам'ятник першим корабелам Чорноморського флоту.
Він побудований у вигляді трищоглового парусника, заввишки 15 метрів. У нижній частині постаменту з його бічної сторони - рельєфне зображення майстрів, солдатів і офіцерів під час будівництва кораблів у кінці 18 століття. На іншому боці - плита з рельєфним зображенням сучасних працівників та інженерів, херсонських суднобудівників. На лицьовій стороні внизу постаменту міститься напис: «Тут у 1783 році побудований перший 66-гарматний лінійний корабель Чорноморського флоту «Слава Катерини». Оригінальний за змістом і композицією пам'ятник органічно поєднується з сучасною набережною Херсона.
Легендарна історія трищоглового барка «Товариш»
(Горх Фок) - трищогловий барк, побудований в навчальних цілях на замовлення німецького флоту на гамбурзькій верфі Blohm und Voss і названий на честь відомого німецького письменника-мариніста Ганса Кінау, який підписував картини псевдонімом Горх Фок. Спущений на воду 3 травня 1933 року. Корпус судна сталевий клепаний, двохостровного типу з подовженим баком і ютом і двома безперервними палубами. Довжина судна сягає майже ста метрів, корабель має вантажомісткість більше півтори тисячі тонн. Висота головної щогли з 23-ма вітрилами - приблизно п'ятдесят метрів. Барк послужив зразком для серії з п'яти німецьких вітрильників: «Horst Wessel» (1936, нині в США), «Albert Leo Schlageter» (1937, нині в Португалії), «Mircea» (1938, нині в Румунії), «Herbert Norkus» (1939, не закінчений), «Горх Фок ІІ» (1958, Німеччина), а також для цілого ряду латиноамериканських вітрильних кораблів.
Під кінець Другої світової війни «Товариш» був затоплений командою поблизу острова Рюген. У 1948-51 pp. вітрильник був відремонтований на судноремонтному заводі у Вісмарі і перейменований в «Товариш».
У 1951 році під командуванням Івана Трескіна здійснив своє перше під радянським прапором плавання навколо Європи, заходячи по дорозі в Плімут, Гібралтар і Стамбул. 28 серпня прибув до Одеси. У цьому ж році був переданий у Херсонське морехідне училище ім. Шмідта, став базою для проходження суднової практики курсантів морехідних училищ Одеси та Херсона.
У середині двадцятого століття корабель здійснив кругосвітнє плавання. 12 липня 1972 р. вийшов з Одеси в трансатлантичний рейс - до Бермудських островів (із заходом на о. Тенеріфе), стоянка в порту Гамільтон, а звідти у Балтімор (на зворотному шляху потрапив в ураган «Kepi»).
У 1974 році виграв престижну американську регату «Операція Парус», проведену за ініціативою «Організації з навчання молоді морської справи».
У 1976 році після поточного ремонту взяв участь у черговій регаті «Операція Парус - 76". На першому етапі прийшов першим до рейду порту Санта-Крус-де-Тенеріфе. Також і на другому етапі був першим. На третьому ж прийшов четвертим. Але за сумою трьох етапів завоював перше місце в класі А. Пізніше барк за офіційним запрошенням Бельгії відвідав порт Гент для прийняття участі в святкуванні 150-річчя відкриття каналу Тернезен-Гент. «Товариш» брав участь у зйомках великого числа художніх фільмів як СРСР, так і спільно з іншими країнами.
У 1980 році - капітальний ремонт на верфі в Югославії. Після чого виконав рейс до берегів Південної Америки по тому ж маршруту, як і його однофамілець. Після розпаду СРСР і проголошення Україною державної незалежності, незважаючи на заявлену можливість ремонту на Херсонському судноремонтному заводі, барк був направлений для ремонту у Великобританію.
У 1993 через поганий технічний стан терміново потрібна була заміна головного дизельного двигуна. З цією метою німецьке суспільство Друзів вітрильного флоту (Tall - Ship Friends) організувало свою першу акцію підтримки «Товариша». У Німеччині випустили благодійні сертифікати по сто марок з твердим відсотком - один день на борту корабля. Однак новий детальний огляду сухому доці Ньюкасла показав, що стан барка набагато гірше, ніж спочатку припускали експерти в Херсоні. Новий кошторис збільшився до двох мільйонів фунтів. Англійські спонсори готові були виділити суму до 500 тисяч. Термін дії суднових сертифікатів підійшов до кінця. Внаслідок відсутності валюти у власника - Міністерства освіти України, ремонтні роботи так і не почалися. Через аварійний стан і відсутність сертифікатів вихід у море «Товаришу» був заборонений, і він був законсервований.
Велика частина команди повернулася в Україну. У 1999, будучи в поганому стані, за відсутності фінансів з боку України, але за фінансової підтримки німецького товариства «Tall -Ship Friends» відбуксирували в місто Вільгельмсхафен, де барк за рахунок німецької сторони був підданий капітальному ремонту. У 2000 році він служив флагманським кораблем на всесвітній виставці Експо-2000, і українські господарі барка сподівалися за допомогою парусника на ній заробити. Німецьке товариство «Tall - Ship Friends», згідно з договором, продовжувало розміщувати вітрильник, шукати гроші і сухий док для ремонту. Однак відносини з господарем парусника - Міністерством освіти України - поступово погіршилися.
У 2000 році німецькі ентузіасти почали переговори з міською владою Штральзунду, запропонувавши викупити корабель і повернути його в перший порт приписки. У 2003 товариство «Tall - Ship Friends» за добровільні грошові пожертвування викупило «Товариш» і розпочало повну реставрацію. 29 листопада 2003 йому офіційно було повернуто його колишнє ім'я Гор Фок («Gorch Fock І»), із яким він під номером 3675 був зареєстрований в Німецькому морському Регістрі. З 2005 p. Gorch Fock розміщений в якості плавучого музею в гавані міста Штральзунд, що був його первісним портом приписки. Так і закінчилася довга історія славетного херсонського «Товариша».
Руслана Мітюхіна
«Наддніпрянська правда плюс».- №1 (12).- 01.2014.- стр.7