on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

 

Театр. Оплески. Завіса

З об’єктивних причин наш кореспондент не змогла відвідати усі вистави. Але переглянула аж 17 робіт іменитих гостей. Про незабутні миті зустрічі з Мельпоменою – її розповідь.

Вистава, якої не було
Відкривала свято театру найдорожча вистава нашого драмтеатру – “Енеїда”. Видовищні бої, народні пісні та колоритна гра наших акторів нікого не залишили байдужим. Увечері того ж дня в театрі вбили людину. Звичайно ж, не по-справжньому. Це було лише частиною вистави, яку привіз до Херсона Тбіліський російський драматичний театр ім. Олександра Грибоєдова. Герої – актори, проте Ніна невдаха, а Олександр - успішний та затребуваний. Ніна тричі закохувалась у Сашу. І тричі він її кидав. А вона терпляче зносила його пияцтво, неувагу до себе і те, що була в нього не єдиною музою. Героїня знімає свої телефонні розмови з вигаданою подругою на камеру, багато палить та постійно розмовляє сама з собою. Але однієї ночі на порозі її квартири з'явився той самий Олександр. Чоловік хотів лише забрати свої спортивні штани та кеди. Проте жінка не збирається його відпускати. Вона починає грати роль з нової п'єси Олександра. Лунає постріл. Героїня приковує себе наручниками до коханого. Вона не могла бути з ним. Проте і без нього - ніяк.

Другого фестивального дня свій талант мали показати найвіддаленіші гості - колектив із португальського міста Брага. Моновистава називалась “Концерт на замовлення”. Він триває майже дві години і за весь час героїня не промовляє жодного слова. На жаль, херсонці так і не побачили розповідь про самотню жінку-самогубцю. Справа в тому, що не доїхали декорації. Відтворити маленький світ героїні силами нашого театру також не вийшло. Замість вистави глядачі змогли поспілкуватися із португальською трупою. І дізналися багато цікавого. Наприклад, Ана Басторф, яка грає головну роль у виставі, під час підготовки дуже сильно охрипла. Португальці все ж пообіцяли привезти до нашого міста “Концерт на замовлення”. Наступного дня херсонцям показали мюзикл “Біндюжник і Король”. Це робота Орловського державного театру для дітей та молоді “Вільний простір” (Росія). Одеська Молдаванка. Особливий світ зі своїми клопотами, радощами та маленькими трагедіями. Основна дія розгортається довкола відносин біндюжника Менделя Крика та його сина Бені. Останній - відомий злодій на прізвисько Король. Хитросплетіння людських доль, відносин, батьківська любов і дитячий максималізм - усе це показали в піснях і танцях. Безсмертний Бабель знову ожив на великій сцені та вкотре показав таку Одесу, якою вона була колись.

Містика на природі
А чи знаєте ви, що до Херсона приїздив шотландський король? І приїхав він до нас із Білорусі. Херсонці першими побачили виставу "Макбет", яку привіз до нас Національний академічний драматичний театр ім. Якуба Коласа. Наймістичніше творіння Шекспіра. Три відьми напророкували Макбету корону. Чоловік вагається, проте кохана зуміла вмовити його піти на вбивство. А там, де проллється краплина крові, буде і ріка... Головний герой не помічає, як перетворюється на монстра. І навіть нічні жахіття та примари вбитих друзів не повертають його до людських почуттів. Вистава вийшла дійсно містичною, адже грали її у лісі. Із декорацій на сцені був лише шматок тканини, що, завдяки освітлювачам, змінювала колір. Актори зіграли неперевершено. Хоч Макбет і не дуже був схожий на шотландця. Та й задум із камуфляжними костюмами я не дуже зрозуміла.

Містика на фестивалі продовжилась і наступного дня. Адже на сцені пролунав дзвінок із минулого. Виставу із такою назвою показав Київський академічний театр драми та комедії на Лівому березу Дніпра. Вони розійшлись десять років тому. Він живе один, продає крадену техніку та частенько спілкується із Зоєю Котиком по скайпу. Її життя склалося інакше: багатий чоловік, бізнес, двоє дітей. Але один випадковий дзвінок - і почуття воскресли. З ким же залишилась наша героїня? Із жодним, вона просто пішла місячною ходою Майкла Джексона, яку ніколи не вміла робити. Іноді життя підкидає справжній ребус, розгадки якому немає. До речі, коли режисеру вручали нагороду, він її не втримав, і та розлетілась на декілька шматочків. Але без нагороди гості не поїхали - їм зробили нову.

Зворушливу історію показав Ризький театр (Латвія). “Гранатовий браслет” - безсмертне творіння Купріна, адже розповідає про найяскравіше почуття - кохання. Герцогиня Віра Миколаївна починає отримувати листи від людини, яку ніколи не бачила - пана Желткова. Кожний рядок сповнений ніжності та любові. На чергові іменини герцогині він надіслав коханій гранатовий браслет. А через якийсь час Віра Миколаївна отримала від нього прощальну записку. Пізніше, у ранковій газеті, вона прочитає, що пан Желтков наклав на себе руки. Можливо, це і було те саме справжнє кохання, що буває лише раз у житті.

Про те, що Леонардо да Вінчі був генієм - знають, напевне, усі. Він був і архітектором, і художником, і винахідником. А чи знали ви, що він уміє співати? Якщо сумніваєтесь, то ви просто не бачили мюзикл “Леонардо” Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії. Режисером цього видовища став Сергій Павлюк. Вийшло із розмахом, весело, а місцями сумно. Ця історія про кохання великого Майстра до Мони Лізи. Але вона заміжня, а він просто не наважується їй відкритись. До того ж, священик звинувачує генія у чаклунстві. А щоб отримати докази, засилає до Леонардо юну дівчину Джоанну. Вир подій, зрада учнів і розкриття правди. Але найстрашніше - ледь не втрачене кохання.

Комедії, танці та пісні
Театр Одеського розливу “Ланжерон” представив ліричну комедію про старого фотографа Соломона Марковича Герцена (неповторний Заслужений артист України Віталій Бондарєв). Він веде розповідь за “життя і за Одесу”. Чорне море, пляж, переповнений людьми. Колоритні сусіди та їх розмови, які потрібно просто записувати і видавати. І люди, які жили в чергах і ходили один до одного в гості. А ще – мильні бульбашки, які раніше видувалися з котушки для ниток, змоченої в мильній воді. Як же легко було тоді, у дитинстві. Але з віком ми стали забувати, що всі родом із нього. Про це нам лише інколи нагадують ті самі мильні бульбашки ..

Мовою пластики спілкувались із глядачами артисти Державного музичного театру з міста Клайпеда (Литва). Вони показували “Криваве весілля”. Малюнками хореографії показана у виставі історія кохання. На жаль, трагічна. Описувати словами пристрасть, яка втілюється на сцені під музику аргентинського танго, неможливо. Її потрібно бачити і відчувати серцем. Херсонці побачили на сцені пінгвінів, які міркували про Бога. За час вистави тварини доходять висновку, що Бог - це не чоловік і не жінка. Але Він усюди. І кожен вирішує для себе - існує Він чи ні. Виставу про тварин-філософів привіз Державний російський драматичний театр Республіки Мордовії (м.Саранськ, Росія). Гості з Республіканського театру білоруської драматургії заспівали херсонцям “Одвічну пісню”. Ця рок-опера - про життя Мужика, що багато працює і лише іноді відпочиває. Про коло життя. Люди народжуються, живуть, помирають. І все для того, щоб життя оновилось у нових поколіннях.

Цього року була вистава навіть на набережній. А саме “Задунаєць за порогом”, що привезла компанія “Бенюк і Хостікоєв”. Імениті гості показали одвічну боротьбу нашого народу за свою землю. Київські артисти зізналися, що дуже люблять херсонскього глядача і з радістю приїдуть на фестиваль наступного року. А завершувала фестиваль тьотя Мотя, яка приїхала. Своє бачення твору Миколи Куліша представив Донецький національний академічний український музично-драматичний театр. Незвичні декорації, неперевершена гра акторів і безсмертний Куліш – до такого поєднання херсонська публіка не залишилася байдужою.

Фестиваль: прощавай чи до зустрічі?
Окрім вищезгаданих вистав було ще безліч яскравих, талановитих та незабутніх робіт, які вразили глядачів. Актор нашого театру Сергій Михайловський отримав диплом за роль Джиммі у виставі “Продавець дощу”. Інші гості також не залишились без нагород. Із повним переліком дипломантів можна ознайомитись на сайті газети “Вгору”. Відзначили подяками й адмінстраторів театру, без яких свято не пройшло б на такому високому рівні. Проте головною інтригою цьогорічного фестивалю була відповідь на запитання: чи відбудеться він наступного року. Під час церемонії закриття президент фестивалю Олександр Книга заявив - шістнадцятій “Мельпомені Таврії” бути!

Олена Піменова
"Вгору".- №23(558).- 06.06.2013.- стр.6
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.