on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

«Тев'є» вразив херсонців

Та частина херсонців, якій пощастило взяти білети на виставу Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка “Тев’є - Тевель”, сміялася й плакала, співпереживала й сумувала разом з її героями у неперевершеному виконанні артистів зі столиці.

П’єсу за твором єврейського класика Шолом – Алейхема написав Григорій Горін, український переклад Миколи Зарудного. Тільки у театрі Франка вона не сходить зі сцени вже більше 20 років, а головну роль – молочника Тев’є увесь цей час виконує геніальний Богдан Ступка.

Театральний критик Сергій Васильєв так визначив провідну думку вистави: “ У герої спектаклю – мудрому містечковому Тев’є, роль якого з аполлонічним натхненням виконує Богдан Ступка, майже у формі притчі зафіксована ідея правічного шляху Людини – шляху страждань, помилок, прозрінь, яким кожен із нас йде у вічність.”

Так само тягне у вічність свого возика з молоком старий Тев’є, час від часу вступаючи в моно-діалоги із самим Богом. Тягне, жаліючи свою конячину і не жаліючи себе, хоча насправді який же він старий, навіть за великим рахунком йому має бути трохи за сорок. Доля, важка праця і нестатки зістарили його, але він терпляче несе свій хрест. І робить це, не ремствуючи на Всевишнього, пам’ятаючи, що призначення людини – “у поті лиця здобувати хліб свій”.

Тев’є мріє про заможне життя для п’ятьох дочок, проте не може встояти перед сльозами розпачу старшої, що покохала бідного шевця Мотла і відмовилась вийти за багача Лейзера. Як виразно зміг Богдан Ступка передати сумніви й переживання батька, який прагне бачити своє дитя щасливим, і це бажання навіть примушує його відмовитися від уже даного чоловічого слова.

Смішне, мудре й трагічне переплелося в образі людини, змушеної все життя від чогось страждати: від бідності, тяжкої праці, зневаги уряду, погромів, але не втрачати оптимізму й віри. Навіть у фіналі Тевель, який ще не отямився після смерті дружини, з маленькою онукою Голдою на руках, змушений знову зриватися з насидженого місця, не втрачає свого гіркого оптимізму: “Поки душа в тілі, їдь далі, уперед, Тев’є!”

Автор п’ єси Григорій Горін писав: “Його сміх і сльози, щемний мотив вічного пошуку Віри, Надії, Любові, який звучить на кожній сторінці цього чудового письменника, віриться, буде співзвучним думкам і пошукам, котрі мучать нас сьогодні.”

І дійсно – єврейська класика не залишає байдужим жодного глядача, незалежно від його національності й віросповідання, а українець Богдан Ступка своєю талановитою грою приводить глядача до справжнього катарсису (очищення через високі емоції), змушує вірити йому без жодного сумніву.

Я бачила цю виставу років п’ятнадцять тому і побоювалась, що її дещо “заграли”. Та навпаки – вона стала ще краща, додалося стільки майже невловимих нюансів, що вона стала довершеною, такою, що дивиться “на одному диханні” і вражає до сліз. До речі, ще у 1993 році “Тев’є- Тевель” удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка, під час численних гастролей його побачили глядачі не тільки України, а й Німеччини, Польщі, Росії, Америки( де його подивилася й онука Шолом- Алейхема, американська письменниця Белл Кауфман). А після трьохсотого показу вистави Богдан Ступка був удостоєний ордена Міжнародної спілки Честі і титулу “Жива легенда”.

Шолом-Алейхем у передмові до книги “З ярмарку” писав: “Сподіваюсь, що вона навчить любити наш народ і цінувати скарби його духу, які розсіяні усіма глухими закутками неозорого світу”. Його сподівання не виявилися марними, адже вистава франківців дійсно вчить усіх нас, незалежно від національності й мови, берегти й цінувати скарби народного духу, знати його витоки й коріння, врешті просто Вірити, Надіятися і Любити. А ще будь- якою виставою вони ненав’язливо, але дуже ефективно об’єднують українців талановитою грою, високим емоційним підйомом і, звичайно ж, вишуканою українською мовою.
 

Тетяна Крючкова
"Вгору".- №28 (407).- 08.07.2010.- стр. 4

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.