Творча молодь: яка перспектива?
Херсонцеві Сашку Грицаєнку пощастило не лише на батьків, від яких він успадкував музичні здібності, а й на педагога - Наталю Сергіївну Лисенко, /ДМШ № 3/, яка допомогла хлоп'яті у розкритті таланту, пощастило на те, що обласне відділення Фонду культури України послало його до столиці на конкурс "Нові імена". Сашко увійшов до числа переможців, став стипендіатом цього конкурсу, і це дало йому можливість у числі найталановитіших дітей України помандрувати з концертами спочатку по країнах східної, а затим і Західної Європи. Світ побачити і себе показати - то велике діло для становлення митця. Пам'ятаю захоплені розповіді Сашка про міста, в яких жили й творили геніальні композитори І музиканти, про побутову культуру, яка панує там, а надто - про художню, яка сприяє розвою творчості.
А торік юний скрипаль вдало виступив у Харкові на конкурсі, влаштованому Богодаром Которовичем, і Маестро запросив його на навчання до Київської школи-інтернату для обдарованих дітей. Сподіваємося, що подальша доля Сашка Грицаєнка складеться щасливо, і херсонська "зірочка" з роками все яскравіше сяятиме на мистецькому небосхилі України, та й не лише її.
Але чи з'являться натомість на Херсонщині нові юні таланти? Нещодавно проведені обласні конкурси учнів музичних шкіл засвідчили: обдарувань у нас чимало. Та щоб вони сповна розкрилися, з ними треба наполегливо працювати. Це й робиться. Проте лиш на голому ентузіазмі - педагоги музичних шкіл області упродовж кількох місяців не отримують зарплати, що змушує багатьох залишати улюблене заняття, своїх вихованців і шукати інших шляхів добування хліба насущного.
Ледь знайшлися гроші на перереєстрацію в цьому році обласного відділення Фонду -яке вже там опікування новими іменами?
Чимало талановитих юнаків і дівчат навчається в музичному училищі. Серед них - четвертокурсник акордеоніст Петро Сокор - лауреат Всеукраїнського конкурсу; другокурсник саксофоніст Олег Найман, котрому під силу твори, виконувані випускниками консерваторії; третьокурсниця скрипалька Людмила Бочарова; 15-річний третьокурсник піаніст Олексій Кириченко - дипломант конкурсу імені Горовиця в Києві, піаністка Катерина Полюх - лауреат премії "Дебют" Асоціації творчих спілок Херсонщини (ця громадська організація нині не діє).
- Усі вони - яскраві творчі особистості, надзвичайно працьовиті, прагнуть досконало оволодіти інструментом, - розповідає завідуюча денним відділом училища Катерина Федорченко. - Ми, педагоги, стараємося якнайбільше допомогти їм у цьому на заняттях, поза ними, залучаючи до концертної діяльності - щосереди своєрідні огляди творчих сил влаштовуються у нашому великому залі; влітку студентські концертні бригади вирушають по області з профорієнтаційною метою. Завдяки колегам-ентузіастам з Франції групи наших студентів їздили до Парижа та Руана, де з успіхом виступали. Однак, на жаль, через хворобу головного організатора творчих обмінів - професора Руанської консерваторії пані Фраксуази - цьогорічної весни планована чергова поїздка не відбулася. Училище ж не має коштів самостійно вирішувати подібні питання, хоча запрошення представити музичну Україну маємо і з Канади, і з Сполучених Штатів.
Дуже прикро, але майбутні музиканти мають не лише обмежеиня у творчому спілкуванні, що значно звужує їх світогляд, а, отже, й гальмує мистецький розвиток. Діти дуже терплять у соціальному відношенні. Наймання житла обходиться щонайменше 1,2-1,5 мільйона карбованців плюс витрати на харчування, транспорт. Інструменти дуже дорогі. Зокрема, скрипка коштує - 2000 доларів, смичок 200 доларів. Училище старається допомогти, як може, додаючи до стипендії /а вона й найвища, іменна - всього 2,5 мільйона карбованців/ дещицю - матеріальну допомогу, премію чи дотацію на житло. Однак і разом узяте - усе це мізер. Хотілося б, аби місцева влада, ділові люди звернули увагу на юні обдарування, допомогли їм - адже це завтрашній цвіт нації, її мистецька еліта, без якої годі й думати про духовність суспільства.
Подібна картина І в училищі культури. Тут є й окремі талановиті виконавці, є й творчі студентські колективи, які сягли високої майстерності і могли б стати окрасою мистецької Херсонщини, однак невблаганно настає час випускного вечора, і ніким не запитаний колектив розпадається -, його учасники роз'їжджаються по області. Так сталося, зокрема, з ансамблем народної пісні Світлани Ходаковської, така доля чекає цього року на ансамбль бандуристів Володимира Єпура. Як тут не позаздрити камерному оркестрові Миколаївського музучилища, у якого є надійний спонсор - фірма "Крус", його оркестр так і називається: "Крус-віртуоз".
Виповнилося 25 років обласній організації Спілки художників України. Здавалось би, майстри пензля мусили б заздрити молодим живописцям, адже вони вільні у творчості, ніхто не ставить їм рамок у самовираженні. Однак ні щастя, ні окриленості на обличчях НОВОГО ПОКОЛІННЯ ЖИВОПИСЦІВ не прочитаєш, хоч талантом наділений багато хто з них - про це свідчить участь у виставках у столиці держави, в обласному центрі, в Новій Каховці, Гєнічеську, Скадовську. В чому ж справа?
- Для реалізації своїх творчих задумів художникові необхідна творча майстерня - така вже специфіка нашого виду мистецтва, - говорить член Спілки художників України, методист з образотворчого мистецтва обласного Центру відродження національної культури Володимир Гончаренко. Однак, мало того, що молоді херсонці мають за майстерню пристосований барак по вулиці Чапаева, вони і його можуть позбутися через непомірні ціни, які міськвиконком встановив за оренду приміщення /як, до речі, й інших художніх майстерень/. Ніякі докази, що Спілка наша – організація творча, а не комерційна, не допомагають. Прикро й те, що чим далі від обласного центру, там "глухіше" з влаштуванням виставок художників-початківців.
Не перестали народжуватися на таврійській землі і літературні таланти. Свіжий інтелектуальний струмінь вносить у доробок красного письменства Ірина Драч, народна основа притаманна Олені Рижковій; мужній, міцно збитий поетичний рядок у Павла Галашевського; романтичне начало у Світлани Кисельової; Олег Олексюк залюблений у фольклор, збирає його зразки, пише казки і легенди, очолює цюрупинську літературно-музичну лабораторію "Чиста криниця"... Однак нині видання найскромнішої за обсягом книжки обходиться не менш як у 100 мільйонів карбованців.
- До цього часу "Просвіта" видавала книжки місцевих авторів з допомогою спонсорів, але останніх не так рясно, - зауважує відповідальний секретар письменницької організації і голова обласної організації товариства "Просвіта" Микола Братан. - Хоча в інших куточках України обласні і районні адміністрації вишукують можливість і таки виділяють кошти на видання книжок письменників-земляків, підтримують молодь. В нашій області є поки що єдиний такий приклад, і подала його Бериславська райдержадміністрація, яка видала книжку О.Тимошенка "Вознесені на п'єдестал", яка особливо прислужиться молоді у вивченні історії рідного краю.
Обіцяв бути цікавим 1 червня, але не відбувся через запроваджений Указом Президента мораторій на видовищні заходи заключний концерт огляду-конкурсу естрадної дитячої творчості "Таврійські зірки", що проходив у рамках обласних оглядів сільської та шкільної художньої самодіяльності. Можливо, його вдасться провести восени.
- Буквально в кожному районі є юні зірочки, - розповідає начальник відділу культосвітньої роботи управління культури Людмила Сіньченко. - З Генічеського запам'ятався насамперед 13-річний Таїр Курсеїтов, який проникливо виконав пісню Володимира Івасюка "Моя Україно", з Великоолександрівського - гарний читець Вадик Розлог, з Каланчацького - юні співачки Ол Мордусіна та Оксана Смишляєва з Беририславського - Наталка Костенко і Віта Лінинська, з Великолепетиського - колектив естрадного танцю "Робінзони"... Діти щирі, безпосередні у творчості. З ними б попрацювати фахівцям, однак дуже боюся, що перспектива в цьому плані невтішна.
Мало того, що працівники будинків культури і клубів по кілька місяців не отримують зарплати - ще й кадри їх скорочуються, мережа закладів культури з благословення Міністерства культури і при підтримці місцевих властей "удосконалюється", що означає закриття їх певної кількості. Втрачене ж, хоч і захочемо в майбутньому повернути, не повернемо, бо розірветься наступність входження в духовний світ, Хто пройде мимо нього, той і дітей своїх не приведе до Храму.
"Шануймо свої самоцвіти!" - цей заклик незабутньої нашої Дніпрової Чайки сьогодні актуальний як ніколи, особливо стосовно юних обдарувань, молодих талантів. Бо ж саме вони - не десь ген-ген у майбутньому, а вже завтра - мають стати цвітом нації, без якої живитися душі буде нічим.
Олена Скора
Газета «Наддніпрянська правда» 11 червня 1996 року
