on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

 

Усі кольори життя

І навіть усі його тіні й відтінки дає можливість побачити виставка, присвячена 25-річчю обласного народного самодіяльного фотоклубу.
Не все, що сучасне — вічне, але все, що вічне — сучасне.
Я не знаю, яке творче кредо в кожного фотохудожника, чиї роботи дістали право виставитися в художньому музеї. За «почерком» майстрів, за поглядом, за вмінням бачити і вибирати вони дуже різні. Та все ж є чимало, що їх об'єднує. Передусім — це прагнення не просто «піймати» в об'єктив оригінальний кадр, а головне — передати думку: яке воно є наше життя, які кольори й відтінки переважають у нинішньому світі? Словом, тут, на виставці, життя наше, мов на долоні.

...Прозоре повітря, тендітні деревця і білий-білий сніг. Така вічна природна чистота. Як би вберегти її? Це і є зимовий пейзаж Дем'яна Мойсова. А ось мить найболючіша: на кузові вантажівки — чотири домовини: дві дорослі, менша і зовсім маленька. Навколо — люди, люди. Та для тих, із ким прощаються, — це «кінець роду». І це теж робота члена Спілки фотохудожників України Дем'яна Мойсова. «Кінець роду» — це і є той знімок, за який двадцять п'ять років карався і мучився автор: комусь не сподобався, хтось недотямив, а хтось узрів у ньому якийсь надто символічний натяк.
Сьогодні теми пам'яті, незабутнього для багатьох — ретро. І не більше. Член Спілки фотохудожників України Володимир Худолій веде зі своїми опонентами тихий і мирний діалог: він продовжує вічну людську тему — «Біль пам'яті». Полишені, зарослі бур'янами могили, покошені хрести. Солдатський орден, окуляри, розгорнутий лист, білизна якого немов перепливає у вогонь свічі...

Постійно відшукуючи нове, свіже, залишаються вірними своїм темам Георгій Верін, Олександр Артющєнко, «чистий» фотомисливець Микола Єлісєєв.
Залишається вічним шукачем правди, істини талановитій художник-філософ Віталій Негрич.
Я давно знаю «почерки» таких уже визнаних фотомайстрів, як Ростислав Швець, Віктор Цюзь, Володимир Безнощєнко. Ліризм, чистота душі героїв портретів, професійна техніка — все це «вичитаєш» у їхніх роботах. Як завжди, загадково цікаві портрети і натюрморти Ігоря Бойченка.
В оригінальному стилі працює фотохудожник Ігор Озерний, вміє нетрафаретно поглянути навіть на такі прозові речі, як багатоповерхові будинки Володимир Гузик. До тонкощів розуміє силу впливу світла на знімках (тож, певне, і в житті) Володимир Білюк. Цікаві за сюжетами й роботи голопристанських фотомайстрів , Олександра Андрющенка, Валерія Білоуса, херсонців Валентина Григор'єва, Олександра Гранкіна.

На виставці широко представлені роботи оригінальних одеських фотохудожників. Зокрема, деякі відомі з публікацій у пресі — Бориса Панова та Дмитра Зюбрицького.
Словом, на виставці є що подивитися. Є над чим замислитися. І я, передбачаючи контраргументи опонентів, які віднайдуть у тих фотографіях і слабкості в техніці, і трафаретні ракурси, і збиті теми, поспішаю повідати кілька фактів, які залишилися десь там, на зворотньому боці фотографій.
Бо ж, дійсно, можна знайти не одну важливу деталь, за яку можна було б ущент розкритикувати організаторів виставки і авторів фотознімків. Адже критикувати завжди легше. Важче замислитися: як у наш «крутий» час, знаходять сили розуму й душі люди, щоб ось так (за безплатно) відтворювати біль і радість, красиве і бридке — у житті є ж стільки-кольорів...

А допомогли збутися цій виставці передусім, працівники обласного центру національного відродження, мистецтвознавці обласного художнього музею. Кілька днів «просиділи» у фотоклубі Любов Іванівна Корсакова (заступник директора з науки), Лілія Мойсеївна Вольштейн (завідуюча відділом мистецтв XX століття) та науковий співробітник музею Ірина Володимирівна Китаєва.
Тонко професійно оформлена і сама виставка: продумана кожна деталь у розташуванні фотознімків, гарно освітлений зал доповнюється приємними мелодіями.
Словом, виставка херсонських фотохудожників — це ще одна додаткова фарба нашого життя. Адже у час, коли не все вимірюється грошима, є ще люди, здатні розуміти і творити мистецтво.

Л. Русалкіна,
провідний спеціаліст комітету у справах молоді облдержадміністрації
06.01.1997
За матеріалами херсонської преси

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.