«В радянські часи не було поваги до історії»
Завдяки інвесторам вдалося розчистити перетворені місцевими жителями на смітники старовинні будівлі в Козацькому і Веселому та отримати надію на їх відновлення у недалекому майбутньому
«В радянські часи це все нікому не було потрібне. До історії ставилися дуже зневажливо, — згадує директор ПАТ «Князя Трубецького» Тетяна Єрмола — Я сама родом із Новокаїр Бериславського району. Пам'ятаю, в дитинстві мій менший брат знайшов із хлопцями якийсь старезний прикордонний металевий стовп. З'ясувалося, його поставили ще за Російської імперії, адже саме тут десь був її кордон. Стовп принесли до школи, а там глянули на зображення російського орла і викинули його. Таке ж ставлення було до старовинних ікон, якими розпалювали печі. І на Кам'янську Січ ніхто, крім археологів, уваги не звертав. Серед підростаючого покоління культу старовини і поваги до своєї історії просто не прищеплювали. Діти виховувалися лише на повазі до Леніна і партії».
Архітектурні пам'ятки в руїнах
У Бериславському районі можна зустріти чимало «пам'ятників» людської неповаги до історії минулих поколінь. Це і напіврозвалені будівлі економії Огаркових початку XX століття у Республіканці, і численні руїни на території Свято-Григорівського Бізюкова монастиря у Червоному Маяку. Протягом багатьох десятиліть до збереження цих унікальних споруд нікому не було ніякого діла: їх бездумно перебудовували, розкрадали, розвалювали, спалювали. На жалюгідний смітник у самісінькому центрі селища жителі Козацького перетворили як чудовий палац князя Трубецького, так і мальовниче узбережжя річки Козак. Поруч, у Веселому, місцевими були розвалені та завалені сміттям будівлі колишнього винрадгоспу ім. Леніна і старі споруди економії князя Трубецького.
— На нас ображаються, що деякі ці будівлі псують вигляд села, але ж не ми довели їх до такого стану, — коментує Тетяна Єрмола. — Свого часу всі ці споруди були передані до комунальної власності територіальної громади з винрадгоспу, а потім акціонери ПАТ «Князя Трубецького» вирішили їх викупити разом зі старими бараками князя Трубецького. З колишньої контори радгоспу ми думали спочатку зробити готель, але ця будівля виявилася настільки погано збудованою в радянські часи і страшною, що поки остаточного рішення не прийнято. Але за земельні ділянки під усіма нашими будівлями ми справно сплачуємо кошти до сільського бюджету. Коли ж почали вкладати гроші в реконструкцію, було дуже приємно працювати з будівлями, зведеними ще в часи Трубецького. У Радянському Союзі все робилося тяп-ляп, клалася погана, раніше вживана цегла, була спотворена дегустаційна зала, а там, де нині розташована адміністрація готелю, все було в мазуті, оскільки в цьому місці заряджалися електрокари. Було просто страшно братися за все це. Навіть у винних підвалах в радянські часи все заліпили жахливою плиткою, через що стіни не могли дихати. Ніхто про це не думав.
Що буде з баштою і маєтком Трубецького?
Питання збереження старовинних пам'яток постало з новою силою під час громадських слухань щодо намірів збудувати на узбережжі Веселого і Козацького другу чергу Каховської ГЕС. До району, прилеглого до майбутнього будівництва, повинні потрапити маєток князя Трубецького і передусім дозорна вежа часів Великого князівства Литовського кінця XIV століття. Остання є власністю ПАТ «Князя Трубецького» і включена до переліку пам'яток архітектури місцевого значення.
— Нам нерідко дорікають, що ця башта має непрезентабельний вигляд. Але, по-перше, я справді не знаю, як саме вона повинна виглядати. А по-друге, у нас спочатку були наміри зробити в ній дегустаційну залу. Ми навіть виділили кошти на проведення дослідження цієї башти. Проблема полягає в тому, що вона стоїть на землях, які відносяться до охоронної зони Каховської ГЕС. Тож узяти цю земельну ділянку в оренду або оформити у власність неможливо. А вкладати інвестиції в об'єкт, за яким не можна вирішити питання землекористування, є дуже ризикованим, — стверджує Тетяна Єрмола.
За її словами, кому б не належала ця башта, в ній неможливо проводити якісь роботи. І знести теж ніхто не зможе, оскільки вона є пам'яткою. Простоїть башта ще не одне століття, бо була збудована на совість. А ось після будівництва Каховської ГЕС-2 ризики для неї будуть дуже великі, оскільки вона опиниться в 1,5 метра від огорожі каналу. Сумна перспектива, адже в наших краях можна зустріти не так багато старовинних пам'яток архітектури.
Не один рік у власності ПАТ «Князя Трубецького» перебуває і палац князя Трубецького в Козацькому. Причому керівництво селища не приховує свого розчарування від того, що на цій будівлі досі не ведуться ніякі капітальні роботи. «Коли ми його викупили, на місці палацу був великий смітник, — констатує Тетяна Єрмола. — Жителі Козацького просто звозили туди все сміття. Ми ж у 2006-му почали там із прибирання звалища, а також укріпили арки та викорчували дерева, що виросли на смітниках. Провели великий обсяг робіт і стали готуватися до реконструкції, але криза 2008 року перекреслила наші плани. З 2010-го ми почали більше займатися виробництвом, вкладали кошти в обладнання. Події останніх років теж не дозволили нам повернутися до палацу Трубецького. Але вже нині ми оформлюємо дозвіл на початок будівництва і після його отримання хочемо перекрити на маєтку Трубецького дах. Потім будемо діяти у міру можливостей. В планах провести там реконструкцію і відкрити готель, щоб люди могли приїхати і відпочити в цьому мальовничому місці.
Олег Батурін
«Новий день».- №40 (5243).- 28.09.2016.- стр.18
