Великоолександрівський район!
Великоолександрівський район розташований в північно-західній частині правобережного Херсона. На півночі граничить з Високопольським і Нововоронцовським, на сході і півдні - з Бериславським районом Херсонської області, на заході - з Березнеговатським і Снігирівським районом Миколаївської області. Як адміністративна одиниця район був затверджений 7 березня 1923 році з центром Велика Олександрівка.
Населений пункт заснований в 1784 році вихідцями з Полтави і Чернігівщини. Спочатку він був названий Новоолександрівкою. У 1803 році з Чернігівської і Київської губерній сюди прибули нові поселенці, що заснували трохи нижче за течією Інгульця нове поселення (Мала Олександрівка). Нова Олександрівка була перейменована у Велику. Про історію району розповідають документи і експозиції районного народного історико-краєзнавчого музею, відкритого в райцентрі 8 травня 1980 року.
У 1860 році Велика Олександрівка була віднесена до розряду городків і стала центром Херсонської волості. Населення щорічно збільшувалося.
У 1894 році в селищі працювала земська двокомплектна школа на 154 учні і дві церковно-приходські школи на 123 учні, з них 38 дівчаток.
Важке і безправне положення було у простого селянина, який займався землеробством. Промисловості тут не було взагалі. У той час в містечку відкривалися тільки дрібні підприємства, в основному, ремісничі майстерні. У 1901 році вже діяло 2 бондарські, 4 майстерні жерстяних виробів, 9 - по виготовленню возів і саней, 12 швейних майстерень.
У 1906-1907 роках 1073 господарства володіли 11732 десятиною надільної землі. Великі площі землі у Великоолександрівській волості належали монастирю та поміщикам. Великоолександрівська лікувальна ділянка, відкрита в 1908 році, одна обслуговувала більше 70 населених пунктів з населенням понад 20 тисяч чоловік. З 1906 року царський уряд почав проводити у життя столипінську аграрну реформу, яка зруйнувала селянську общину. Багато родин в районі опинилися в дуже тяжкому становищі, їм нічим було обробляти землю, тож вони мусили віддавати її в оренду. Ті, хто сам сіяв, отримували низькі врожаї, які не давали змоги прогодуватися. Злидні засмоктували все більше. Селяни заливали їх алкоголем. У той час у волосному центрі працював один фельдшер та одна акушерка, а шинків нараховувалось більше десятка, І лише у 1912 році відкривається земська лікарня, у штаті якої з'являється лікар. Ще важчі часи настали для селян під час Першої світової війни, коли після мобілізації чоловіків у царську армію різко скоротилося населення, а багато селянських господарств залишилися без годувальників.
Тільки з приходом радянської влади в районі стали розвиватись колективні господарства. У 1925 році, після громадянської війни, життя потрохи відроджується, а посівні площі, одержані врожаї досягли дореволюційного рівня.
Перед Великою Вітчизняною війною пройшли певні зміни і в галузі освіти: до двох неповних середніх і двох початкових шкіл приєднується нова середня школа. В усіх школах нараховувалось 1199 учнів і 47 вчителів. Був споруджений і будинок культури на 325 місць і кімнатами для роботи гуртків. Для юних великоолександрівців відкрився піонерський клуб та дитяча бібліотека. На початку 20-х pp. у Великій Олександрівці виникло декілька колективних господарств. У вересні 1921 р. вже діяли артілі «Воля», «Великоолександрівська № 4», «Єднання». У грудні наступного року виникла артіль «Нова зоря», а протягом 1923-24 рр. - ще три артілі. Найміцнішою з них була артіль «Схід сонця», до складу якої входили члени КНС. Вона мала в своєму розпорядженні 5 десятин поливного городу, 10 голів великої рогатої худоби. Держава передала їй черепичний завод. За допомогою організованого в ці роки кредитово-кооперативного суспільства селяни набували інвентарю. Так, протягом 1925-26 pp. їм були продані 154 сільськогосподарських машини, в т.ч. 4 трактори. Сільська біднота користувалася інвентарем станції прокату.
Основою економіки району завжди було сільськогосподарське виробництво: добрі врожаї озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику; розвинене тваринництво.
На території району був розташований Білокрініцкий комбінат хлібопродуктів, один з найбільших тоді на півдні України. У минулі часи за 16 колгоспами і 2 радгоспами було закріплено 136,8 тис, га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 111,4 тис. га орної, з них 1705 га зрошуваної землі. Працювало 10 промислових підприємств, 4 будівельні організації.
Із пам'ятників архітектури охороняється державою будова Великоолександрівської ГЕС на річці Інгулець - однієї із перших на Україні, побудованої в 1928 році за планом ГОЄРЛО.
Коли фашисти напали на Радянський Союз, вони знищили практично все, що було побудовано в довоєнний період: спалено млин, підірвано греблю, приміщення школи та клубу тощо. Окупанти вивезли до Німеччини 458 юнаків та дівчат і розстріляли 40 жителів Великої Олександрівки. На полі бою полягли 435 мешканців районного центру.
Важко було після війни піднімати господарство колгоспів. Та вже через два роки після страшної навали сільське господарство району виходить на довоєнні показники. Завдяки братським союзним республікам у районі відроджувалось тваринництво. Артілі об'єднуються у багатогалузеві господарства. Великими темпами розвивається місцева промисловість. Сьогодні багато з цих підприємств вже не працює, а колишні колгоспи-мільйонери давно розвалилися. Натомість більша частина землі фактично не належить людям, які тут проживають.
Об'єктами туризму Великоолександрівський район порівняно небагатий, безумовно, варті уваги гідроелектростанція й кілька храмів XIX ст.. Але на його полях збереглося багато курганів, які є ровесниками єгипетських пірамід.
Рижова П.
Джерело інформації: «Акценти».- 01.07.2009
