on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

 

Закоханий в слово і пісню

15 грудня в обласній науковій бібліотеці імені Олеся Гончара (салон мистецтва) відбулося справжнє свято - знайомство з книжкою “Два образи” неординарної, багатогранної людини, нашого земляка Михайла Григоровича Руденка. Серед гостей були присутні учні одинадцятого класу ЗОШ №47, викладачі української мови та літератури, письменники, шанувальники рідного слова, тележурналісти, солістки ансамблю народної пісні, актори драматичного театру, працівники бібліотеки.

Вихід у світ кожної нової книжки у такий непростий час - це, дійсно, подія. А якщо книжка написана майстерно, професійно, та до того ж, закоханою у слово людиною, - тоді знайомство з нею і автором перетворюється на справжнє свято. Свідками чого ми й стали того дня.

Ошатно оформлена книжка "Два образи» вийшла у місті Харкові, у видавництві «Сучасний друк», редактор - Голобородько К. Ю. Чому саме в Харкові, а не в Херсоні надрукована книжка нашого земляка? Та, мабуть тому, що її автор, сліпий із повоєнних часів (хлопчаком втратив зір і 2 пальці лівої руки), саме там здобував вищу музичну освіту. 1 саме там (через скільки літ!) знайшлися небайдужі люди до трагічної долі обдарованої людини і допомогли видати її. Книжка невелика за обсягом. Обіймає чотирнадцять новел і оповідань та дві поеми, але варта уваги широкої громадськості, освітян, студентської та учнівської молоді.

Тематикою стало саме життя, пережите автором, земляками, близькими та рідними людьми, що зафіксувала жива дитяча пам'ять. Із любов'ю виписане кожне слово: коротко, чітко, на реальній основі - то результат здобутої вищої освіти на філологічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Вона наскрізь пронизана теплими почуттями до рідного краю, отчого дому, Історії України, мови, традицій і пісні, яка ллється із самої душі автора. Випромінює стільки простору і світла, що не кожен зрячий спроможний побачити і передати красу довкілля, запаху степу, євшан-зілля чи стиглого пшеничного колосу, заходу сонця чи стихії Каховського моря.

Ось як описує автор острів Хортицю і його виховне значення для наших дітей, якби:
«Хортиця, їй би бути Меккою для кожного свідомого українця, На ній би вишколювати українських юнаків, гартуючи їх дух і тіло. Та ба...

... І гірка образа отрутою поповзла до серця. Перепинив. Знову подивився на клас. Посміхнувся. Господи! Та при чому тут вони! Джерельну воду беруть із криниць, де б'ють ключі! А коли криниці замулені, засипані сміттям, загаджені, звідки ж черпати ту джерельцю? Може, саме ось вони, їхнє покоління, І розчистять криниці, занехаяні їх батьками і дідами...»( Із оповідання «АБЗАЦИ ДНЯ»).(15)

Або опис степу в оповіданні «50 ЛІТ ТОМУ»: «Степ. Висока могила, козацька чи скіфська, хто знає. На ній - хлопчик з широко розкритими очима. Перед ним, на скільки сягає зір, розбурхане пшеничне море. Дужий східний вітер горне розлогі брунатні хвилі. Вони докочуються до могили, обходять її і котяться далі. Вночі гриміло і лило. А зараз із заходу пливуть і пливуть окремі хмари. Ось пропливла ще одна, і степ знову осяяло сонце. Степ сповнений пахощами євшан-зілля і стиглого колосу, чебрецю і материнок, такими давніми і такими любими пахощами, що... Хлопчик змахнув крильми і полетів проти вітру, упиваючись летом і пахощами степу...»(24)

Автор - скромна людина; розповідаючи про себе, давню особисту трагедію, не обізлився на світ і людей, не пред'являє ніяких претензій до суспільства, а робить те, що йому під силу у такому стані. Він керує фольклорним ансамблем «Різдвяна зірка» при товаристві УТОС, виступає з піснями і колядками; йде охоче на зустрічі з юнню і несе свою невичерпну енергію, талант, закоханість у пісню і рідну мову, свій теплий задушевний голос і слово до нас із вами, шановні читачі.

Одну із поем Михайло Григорович закінчує словами:
«Гомером, звісно, я не стану:
Не той талант, не ті часи,
Але й співать не перестану,
Любити буду до останку
Пісні чарівної краси».

Не дивно, що під час обговорення книжки, автор отримав високу оцінку від письменника, заслуженого діяча мистецтва, лауреата літературної премії імені Андрія Малишка - Миколи Братана про те, що такі майстри слова варті бути членами Національної спілки письменників України.

Та не оббиває Михайло Григорович нічиї пороги, а творить для людей і про людей.
Старійшина ХОО НСІГУ Микола Василенко, лауреат двох літературних премій, зазначив, що така книжка варта того, щоб номінуватися на одну із літературних премій, бодай обласного рівня.
Тож, дай, Боже цій ЛЮДИНІ міцного здоров'я, наснаги і нових творчих злетів!

Таїсія Щерба,
член НСЛУ
“Херсонський вісник”.- №1 (1014).- 06.01.2010.- стр.13

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.