Були на Херсонщині школи нацменшин
14.07.2005
Які тільки племена та народи не кочували південними степами України, але ні кочівники давнини, ні турецькі завойовники поселень та міст тут не засновували. Заселення (колонізація) Причорномор'я почалося у другій половині XVIII ст. Історично склалося так, що Херсонщина з перших років заселення була міжнародною.
«У жодній із губерній Росії не зустрічається такого розмаїття племен, як у Херсонській», - писалося у «Військово-статистичному огляді Російської імперії», - «в ній мешкають українці, росіяни, серби, молдавани, цигани, німці, шведи, греки , євреї, вірмени, французи, італійці».
1926 року на території Херсонського округу проживало 566 260 осіб. З них українців – 77,4%, росіян –11,9%, євреїв – 6,5%, німців – 2,7%. У районах компактного проживання національних груп утворювалися національні адміністративно-територіальні утворення. За часів Херсонської окружної інспектури народної освіти існувала «інспектура нацмена», яка знала питаннями національної освіти.
До середини 1920-х років на Херсонщині школи з українською мовою викладання становили 80,7%, російською –9%, німецькою – 7%, єврейською – 2,6%, польською та шведською – 0,7%. У 1927-28 навчальному році національних шкіл було: німецьких – 90, єврейських – 88, польських – 10, шведських – 2, вірменських – 1. Говорити, що у національних шкіл того часу все було гладко, неправильно. Бракувало кваліфікованих вчителів, підручників національними мовами. Держава «робітників і селян» не мала коштів для забезпечення повноцінного існування національних шкіл. Та що там нацшкіл, матеріально бідувала в цілому вся система освіти, хоча країною й котилася хвиля лікнепу.
Організовувати збирання коштів на той чи інший захід серед населення було тоді популярним. Єврейське населення міста Каховки організувало збір добровільних пожертв для завершення будівництва нової шкільної будівлі та пришкільних майстерень. Серед документів інспектури освіти національних меншин є список німецьких колоній, де школи утримувалися на місцевому бюджеті чи договірних умовах. Слід зазначити, що місцеві бюджети на той час були більш ніж скромні.
У Херсонському окрузі існували не лише національні школи, а й національні дитячі будинки. Так, у 1923 році в Херсоні сироти виховувалися у 12 українських, 6 російських, 3 єврейських дитбудинках. Діяла в окрузі мережа культурно-просвітницьких установ, які працюють мовами національних меншин. У Херсоні існував польський клуб, єврейський робітничий клуб. Нинішня Конституція України (ст. 11) сприяє «консолідації української нації, її історичній свідомості, традиціям та культурі, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України». Було прийнято Декларацію прав національностей України (1991 р.), закон «Про національні меншини в Україні» (1992 р.), Державну програму відродження та розвитку освіти національних меншин та інші правові законодавчі акти.
Насправді організація національних шкіл - справа земляцтв. На Херсонщині зараз діє 415 загальноосвітніх шкіл з викладанням українською мовою, 45 – російською та 89 двомовних. Загальноосвітніх шкіл з викладанням іншими мовами, які б фінансувалися з держбюджету, немає.
ВІТАЛІЙ МОСКАЛЕНКО
Газета "Погляд" 14.07.2005
