Музей подарункам радий
«Цього року Херсонському художньому музею імені Олексія Шовкуненка виповнилося 30 років, – розповідає завідувач науково-експозиційного відділу музею Лілія Вольштейн. – Урочистостей із цього приводу не було, бо у будівлі триває капітальний ремонт. Однак особливих жалю це не викликало, оскільки ремонт для нас – довгоочікуваний подарунок. Але він – не єдиний. З часів перебудови на поповнення фондів нам не виділяють ні копійки. Поповнення здійснюється лише за рахунок дарів. За останні півроку ми отримали понад 100 робіт-подарунків. Це дуже багато, і ми цьому дуже раді».
За словами співробітника відділу фондів Надії Ваганової, 30 акварелів подарував музею художник Феодосії Володимир Киркевич. Його роботи дуже цікаві, особливо автору вдається зображення неба та моря. Ще 15 полотен – дар художника-аматора, співробітника Херсонського національного технічного університету Олександра Журби. Художник-аматор із Геніческа Віталій Піхуля передав у дар музею малюнки та акварелі свого покійного наставника Миколи Писанка. Приємним сюрпризом стала поява у стінах музею полотна народного художника України Анатолія Платонова «Вічна пам'ять» – подарунок від адвоката Віри Авер'янової.
- Слід обов'язково згадати про Єгора Толкунова, дуже талановитого і відомого в Україні художника, - наголошує Лілія Вольштейн. – Він поповнив наші фонди декількома цікавими портретами: херсонського аквареліста Георгія Петрова, гобеленника Олександра Ковача, музиканта Геннадія, свого сина… Це роботи найвищого рівня.
– Купити їхній музей ніколи б не зміг, – переконана Надія Ваганова. – Адже лише один такий портрет може коштувати 12–15 тисяч доларів. А нам картини дісталися безплатно. Ось що означає мати добрі контакти з авторами. Нині ми маємо понад півтори тисячі робіт місцевих художників.
Дружає з художнім музеєм та херсонський колекціонер Марина Чугаєва. Після того, як з великим успіхом відбулася виставка її приватної колекції порцеляни, вона подарувала музею кілька цікавих речей, що поповнили український розділ.
Чому люди передають свої скарби до музею? Вони розуміють, що річ у музеї – це прибудована «дитя», яка під наглядом фахівців довгі роки радуватиме багатьох людей. Щоправда, зробити це швидко – неможливо: існують спеціальні музейні правила, за якими спочатку подарованому предмету надають інвентарний номер, записують до інвентарної книги, уважно цей предмет вивчають та описують, і лише потім він потрапляє на виставку.
Софія СЕРЕБРЯКОВА
Гривня, 2008-07-31 (стор. 14)
