Музею дуже потрібний ремонт
У газеті “Вгору” від 11.10.07 було надруковано статтю краєзнавця Михайла Підгайного “Вандалізм”, в якій він написав: “Про те, що ремонт Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка – руйнівний для історико-архітектурного вигляду нашого міста, у пресі писалося неодноразово (“Вгору” №№ 26 (248), 28 (250), 31 (253), www.vgoru.org).
Але чиновники думку фахівців проігнорували, і тепер лихо під безневинною назвою “ремонт” обрушилося і на Херсонський краєзнавчий музей”. Автор розповідав про те, що “замість “рідних” вікон у краєзнавчому музеї ставлять склопакети у тонких рамах із низькоякісної деревини… Віконна рама фактично ні на чому не тримається, окрім монтажної піни! Її можна вивалити ударом плеча...
Поверхні стін, від яких відвалилися гіпсові накладки, покриваються тупо шпаклівкою і зафарбовуються”. Автор писав: “Капітальні ремонтні роботи на фасадах будівель, що мають статус пам'ятника архітектури, можуть проводити лише ті, хто має таку ліцензію. Порушуючи законодавство, ремонтні роботи на фасадах у проектно-кошторисній документації оформлені як “реконструкція”. Пропонуємо читачеві листа директора Херсонського обласного краєзнавчого музею Тетяна Братченко, в якому висловлено іншу точку зору.
Шановний Михайле Миколайовичу!
Ви заявили в газеті "Вгору" 11.10.07 у статті "Вандалізм": "руйнування історико-архітектурної спадщини". Читачеві можна жахнутися від такого "жахливого вандалізму, що виходить від влади". Але мені важко уявити, щоб, як краєзнавець, людина, яка хворіє за музей, – не розуміли і не знали: добрих 20 років у нас не проводилося жодного ремонту (культура – на залишковій пайці). Роками сипалися карнизи, відвалювалася штукатурка, руйнувалися комунікації, з напівзгнилих рам випадали шибки, стіни місцями роз'їдалися грибком. У двориках музею висіли таблички: “Прохід заборонено. Небезпечно для життя! Будівля залишалася аварійною, руйнувалася на очах. Але Ви, дивна річ, чомусь мовчали.
Але ось музею пощастило, радості співробітників не було кордонів – влада дала гроші на довгоочікуваний та вистражданий ремонт. Але у Вас (на жаль!) це викликало зворотні почуття. Під роздачу потрапили всі: проектувальники, фінансисти, будівельники, влада... Бажання Ваші добрі – реставрація, а не ремонт – та тільки утопічні. Відновлення історико-архітектурної пам'ятки (реставрація) – справа тонка, складна, а головне – дорога. Професіонали в один голос заявляють Вам, що виходячи з реалій, ремонт (заміна віконних рам, що згнили, штукатурні та інші роботи) істотних змін у вигляд будівлі не внесуть, проте дозволять врятувати його від подальшої руйнації. А зупинка робіт стане для нас справжньою катастрофою.
Нам дуже потрібний цей ремонт, ми на нього довго чекали. І санітарні зони, як і інші, ми теж відремонтуємо, все буде нормально, бо щиро вірю, що музей має багато друзів, яким не байдуже його сьогодення та майбутнє.
"Вгору".-1.11.2007
