Музична Білозерка: минуле і сучасність
03.03.2025 21:58
Наша Білозерщина завжди славилася талановитими людьми. Наразі ми дізнаємося від краєзнавців про всесвітньовідомих митців, таких, як скрипаль Адольф Бродський, які давали концерти і в Білозерці наприкінці 19-го – на початку 20 сторіччя.
А вже на межі 20-21 сторіч Білозерська школа мистецтв випустила десятки музикантів, які прославилися на всю мистецьку Україну, як, наприклад, концертмейстерка Людмила Рибак.
Легендарний скрипаль Бродський пов’язаний із Білозеркою
Херсонський краєзнавець, архітектор та громадський діяч Сергій Дяченко розказав нашому виданню про талановитого скрипаля Адольфа Бродського, дружина якого, Анна, була з роду засновників селища, Скадовських.
“Це легендарна особистість, відома у світі. Струнний квартет у Манчестері, заснований у 1972 році, має його ім’я, бо Бродського шанують у Британії. З цим квартетом виступали навіть Бйорк, Стінг і “Бітлз” Пол Маккартні. Бродський народився в українському Таганрозі, виріс у Херсоні, навчався в Одесі. Його дружина польського походження, з Білозерки, яка також виросла в українських традиціях. Бродський часто бував у Білозерці в гостях у тестя, Лева Скадовського, де влаштовував концерти”, – розповідає Сергій Дяченко.
Краєзнавець обговорював тему Бродського і Білозерки з одеськими художниками. Ті запропонували таку ідею – зупинки у селищі прикрасити за південною традицією мозаїками, в стилі попарт, і зобразити на кожній з них відомих музикантів громади.
“Це могли б бути їхні портрети, історії про них. Також можна зробити дитячі майданчики, де звучатимуть мелодії видатних музичних діячів селища. Таким чином популяризуватимемо саме свої автентичні культурні надбання”, – ділиться ідеями краєзнавець.
Херсонська мистецтвознавиця Аліса Готт в межах проєкту «Культурна спадщина в основі унікальності та відродження зруйнованих війною міст Херсонської області» детально вивчила особистість харизматичного скрипаля Адольфа Бродського, спираючись на спогади Любові Сталбо, онучки сестри Адольфа, Сари Бродської, та його дружини, Анни (у дівоцтві Скадовської).
“Детальної інформації про нього у відкритому доступі вкрай небагато. Збирали з різних ресурсів, які позиціонують його як «великого російського скрипаля». Це, м’яко кажучи, не зовсім так. Українська вікі називає його «британським» і це майже точно”.
Адольф Бродський народився у 1851 році у Таганрозі. У його батька було 8 дітей від двох шлюбів, Адольф був найстаршим.
“Його дід був музикантом-аматором. Батько звернув увагу на те, що 4-річний син підбирає різні мелодії на іграшковій скрипці. На 5-річчя Адольф отримав вже справжню скрипку. Спочатку його вчив музикант із військового оркестру, а потім найкращий у Таганрозі вчитель”, – дізналася мистецтвознавиця.
У 1857 після смерті матері сім’я переїхала до Херсона, де батько став керуючим млинів мільйонера Вайнштейна. Пізніше він відвіз Адольфа до Одеси і вже у 9 років талановитий маленький музикант мав свій перший сольний концерт в оперному театрі. Хоча, кажуть, що гроші за цей виступ пропив його вчитель.
У 1860 році Адольф продовжив музичну освіту у Відні коштом меценатів-шанувальників юного таланту. Навчався він у класі Йозефа Хельмсбергера, прославленого скрипаля та директора консерваторії. Вже в 10-річному віці Бродський концертує в Берліні.
“Після закінчення консерваторії Адольфа запросили до Віденського струнного квартету, а з 16 років він грав в Придворному оркестрі імператора Франца-Йосифа. Згодом він повернувся додому й вів активну концертну діяльність, граючи в Одесі, Херсоні, в Криму, на Кавказі тощо. Таким чином Адольф став частим гостем сім’ї Скадовських, які мали садибу в Білозерці Херсонської губернії (до того жили в Херсоні), де молодь весело проводила час. Адольф Бродський став душею компанії. Також дружина Анна згадує, як він врятував її з сестрою і ще одну жінку з човна, який перекинувся, і організував гасіння пожежі”.
Дружина Бродського Анна на все життя зберегла любов до херсонських степів і описує у своїх спогадах якраз місцевість поблизу Білозерки та Білого озера.
«Ці степи набували різного вигляду залежно від пори року, і кожна по-своєму наділяла їх чарівністю і красою… Чи була земля вкрита товстим шаром білого снігу, що виблискував на сонці, а повітря тихе й нерухоме, як у могилі; або її вкривав килим весняних квітів, диких крокусів, тюльпанів та ірисів, а повітря наповнене чудовим співом птахів – ми любили природу в будь-якій подобі… Часто взимку ми доїжджали озером до Дніпра. Річка вкривалася товстим шаром прозорого синюватого льоду, що тріщав під саньми. Іноді ми їхали річкою до самого Херсона. Лід тримався кілька місяців, і ми могли насолоджуватися такими прогулянками щодня. Мені не вистачає слів, щоб описати дику свободу степів. При згадці про це моє серце щемить, і я починаю плакати».
Справжнє європейське визнання як музикант Бродський отримав після того, як узявся виконати концерт Чайковського для скрипки з оркестром, який вважався неможливим для гри через занадто важку партію соліста. Прем’єра відбулася 4 грудня 1881 року, більшість публіки аплодувала стоячи.
“Бродський грав на скрипці Гварнері, виготовленій у 1736, яка називалася «Lafont» – на честь власника, який володів нею на початку 19-го ст. і яку Бродський купив у 1880-му. Впродовж наступних 7 років він організував струнний квартет, з яким й концертував Європою. У 1891 Адольф отримав запрошення на роботу концертмейстером в одному із симфонічних оркестрів Нью-Йорка, й там теж створив струнний квартет. У 1895 році Бродський повернувся до Європи і отримав запрошення обійняти посаду концертмейстера в Манчестері та професора коледжу. За Бродського коледж став одним із найкращих музичних закладів Британії. Манчестерський університет Вікторії надав йому звання почесного доктора музики. Вже традиційно Адольф створює новий квартет, що прославляє Манчестер далеко за його межі”.
Через 43 роки після смерті Бродського, у 1972-му, музиканти Міддлсбро (Північний Йоркшир) створюють The Brodsky Quartet – на його честь. Окрім виконання та запису класичної музики, квартет співпрацював зокрема з Бьорк, Стінгом і Полом Маккартні.
Так весь музичний світ шанує пам’ять насправді українського скрипаля Адольфа Бродського, життя і творчість якого були тісно пов’язані з Херсонщиною та Білозеркою.
Родина Рибаків присвятила своє життя музиці
Про Людмилу Рибак, яка була випускницею Білозерської музичної школи і досягла великого успіху на ниві мистецтва, розказала нашому виданню директорка Білозерської школи мистецтв Лариса Хицун.
“Людмила Євгенівна Рибак закінчила Білозерську музичну школу в 1991 році та вступила до Херсонського музичного училища, яке закінчила з відзнакою в 1994 році. Далі – вступ до Одеської державної консерваторії імені А. Нежданової, випустилася з навчального закладу з червоним дипломом і вже 26 років працює провідним концертмейстером в Академічному театрі опери та балету міста Дніпро. Також це одна з провідних піаністок України”.
За цей час Людмила Рибак неодноразово ставала лауреатом всеукраїнських та міжнародних конкурсів. За сумісництвом працює концертмейстеркою Дніпровської Академії Музики. Навчає молоде покоління музикантів у Академії.
Донька Людмили, Ірина, теж присвятила себе музиці. З 2017 по 2021 рр. навчалась у Дніпропетровському фаховому музичному коледжі ім. Глінки. З 2021 року є студенткою Національної музичної академії України ім. Чайковського. Є лауреаткою багатьох Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, солісткою Будинку камерної та органної музики в м. Дніпро.
23-річний син Герман теж навчається в Національній Академії Музики м. Києва, він тромбоніст. Був переможцем проєкту “Джазова не школа” і учасником I-го всеукраїнського молодіжного сесійного джазового бенду. Розпочав свій музичний шлях, граючи на фортепіано з сестрою у чотири руки. Є солістом Київського симфонічного оркестру.
Чоловік Людмили, Олександр Васильович Рибак, є провідним солістом оркестру Дніпровського театру опери та балету.
“Дуже приємно, що наша школа стояла у джерел формування такої видатної особистості, як Людмила Євгенівна, котра підготувала багато молодих вокалістів, які зараз є провідними солістами оперних театрів як України, так і країн Європи”, – зауважила Лариса Хицун.
І додала, що є чимало випускників, які закінчили Білозерську мистецьку школу та стали працювати в ній викладачами, щедро ділячись своїми знаннями та досвідом з молодим поколінням юних талановитих музикантів.
“Я сама була випускницею нашої школи. Також можу відзначити Сергія Миколайовича Свириду (заввідділом вокального мистецтва), Наталю Євгенівну Заглядько (заввідділом теорії музики), Людмилу Вікторівну Поліщук (заввідділом фортепіано), Ольгу Миколаївну Умарову (заввідділом духових інструментів), Ольгу Павлівну Орлову”.
Також зараз у Білозерській мистецькій школі підростає нове покоління митців, які прославлятимуть рідну Білозерку як в Україні, так і за кордоном. А ми зможемо пишатися новими видатними музикантами, які розпочали свій творчий шлях у селищі на березі Білого озера.
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Сергію Дяченко, Алісі Готт, Ларисі Хицун!
Олена Бджола
28.02.2025
