Узори життя, вишиті на полотні
Здається, ще вчора вчителька української мови та літератури Високопільської ЗОШ Надя Макаренко сказала школярам своє перше «Здрастуйте!», а вже промайнули цілі десятиріччя. Крок за кроком вона йшла до педагогічної майстерності, а вінцем її професійного росту стала повага колег дітей та їхніх батьків, нагородження знаком «Відмінник народної освіти УРСР» та багатьма почесними грамотами.
Але чи не найвимогливіше її атестувало життя, сотні колишніх учнів, котрі сьогодні з великою шаною відгукуються про свою завжди усміхнену і дуже розумну вчительку рідної словесності. Людська шана зігріває Надію, котрій доля відпустила велике гідне життя. Вона вже розміняла дев'ятий десяток літ свого земного життя. На радість та диво красиво вишиває для своїх двох доньок і сина, внуків та односельців гладдю та хрестиком пречудові картини, серветки та подушечки.
— Ветеран праці Надія Андріївна Макаренко давно поховала свого чоловіка Івана Семеновича, колишнього фронтовика, але не втратила людської гідності та віри в життя, — розповідає голова ради ветеранів району, заслужений працівник соціальної сфери України Галина Денисенко. — Оселя вчительки — справжній музей української вишивки. Не дивно, що кращі її роботи неодноразово привертали увагу сотень високопільців та гостей на районних виставках умільців народної творчості. Узори її життя, вишиті на білому полотні, так заворожують, що мимоволі відчуваєш себе причетним до цієї неповторної земної краси.
Микола Гурепко
“Новий день”.- №14 (4956).- 31.03.2011.- стр.23
