До Херсона привезли «народні» ікони
Художній музей імені Шовкуненка відкрив сезон незвичайною виставкою. Відвідувачам представили художника із Вінниці. Олександр Ковальчук – автор робіт, виконаних у досить рідкісних для півдня України жанрах.
Взагалі, Олександр – майстер з гобеленів. Саме створення гобеленів принесло йому визнання колег та можливість виявити всі межі виразності текстилю. Але через 20 років творчої діяльності все більше приємних відгуків стали викликати ніяк не гобелени, а зображення біблійних сцен, написані художником на склі, швидше як хобі.
– Спочатку вони подобалися друзям, – каже Олександр. – А потім я помітив, що всі йдуть до виставкової зали дивитись не на гобелени, а саме на ці ікони.
У цього захоплення є своя історія. Коли Олександр навчався на ІІІ курсі Львівського інституту декоративно-ужиткового мистецтва, йому довелося написати наукову роботу з майстерності живопису на склі. І хоча цей вид мистецтва був досить поширеним у Європі XVIII століття, інформації в радянських підручниках було дуже мало. Такий живопис носив релігійний характер, тому не користувався визнанням у період масового атеїзму. У результаті відомості про цей напрямок у мистецтві довелося збирати буквально по крихтах. І студент інституту так захопився, що вирішив сам опанувати техніку.
А як приклад для наслідування взяв ікони на склі, які малювали самобутні українські художники з народу. Це той випадок, коли образи святих наділяли національними рисами – від типажу обличчя до вбрання в народний костюм та використання сюжетів на побутові теми. Саме на цих іконах є буйство фарб, невластиве канонічним іконам, і більш живий характер персонажів. Нехай такі ікони не претендують на звання шедевра образотворчого мистецтва, зате їхнє сприйняття – легше. Художник каже, що малювання на склі – заняття досить цікаве та дарує багато позитивних емоцій. А крихкість полотна насправді не заважає творчості. Якщо такі картини правильно зберігати (вертикально у спеціальному ящику), роботи залишаться в цілості дуже довго. Принаймні ще нічого з написаного за 20 років не розбилося.
Ірина ПАВЛОВА
Гривня ,2008-09-04 (стор. 43)
