on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

 

Ван Гог був би у захваті

- Ідемо на Ван Гога, ну нашого, новокаховського? У виставковій залі експозиція, - почула у колі своїх знайомих. На Ван Гога? Що ж там за художник і що то за картини мають бути, щоб їх порівнювали з роботами одного з найвідоміших у світі постімпресіоністів? Зацікавлена до голов­ної галереї Херсонщини попрямувала і я. Зізнатися чесно, потрапивши до виставкової зали, одразу піймала себе на думці, що Ван Гог тут ні до чого. Експонується не живопис - кар­тини, автором яких є новокаховчанин Анатолій Обелець, виконано у стилі різьби по дереву. Але які це роботи! Дівчина з кицькою, вуличний музи­кант, зграя рожевих фламінго і, о Боже, невже Таємна Вечеря?! Обри­си на картинах випуклі настільки, що вони здаються об'ємними. Такий собі ефект 3-D на дерев’яній дошці.

Знову і знову обходила експозицію, зупиня­юсь біля кожної роботи... Роздирала несамовита допитливість: ну як, як він це робить? Знайшовши контакти ав­тора, одразу ж йому зателефонувала: а чи можна приїхати, хоч одним оком подивитися, як це у Вас виходить? На щастя, Анатолій Обелець виявився з тих творчих особистостей, з якими напрочуд легко і домовлятися, і спілкуватися. Ось господар вже радо зустрічає мене на своєму подвір’ї. Те, що в цьому будинку мешкає художник, видно, щойно відчиняються вхідні двері: на стінах у коридорі дерев’яні картини, виконані у тій же техніці, що я бачила на виставці в Херсоні.

Госпо­дар коментує: «Знаєте, для мене кож­на робота дуже дорога, бо в неї вкладе­но душу. Спочатку вона народжується у голові, потім продумуєш всі деталі сю­жету, сам процес дуже копіткий. Але бувають такі екземпляри, з якими про­сто не хочеться розлучатися, в них якась особлива енергетика. Ну от, на­приклад, оця робота, де мати з дити­ною. Якось в гостях у мене був один священик. Панотець довго роздивляв­ся сюжет материнства, а потім видав: гарна ікона Діви Марії з маленьким Ісусом. Певно, недарма я вирішив зали­шити цю роботу у домашній колекції, якщо вже й батюшка відчув, що вона якась особлива, - розповідає Анатолій Обелець.

Поряд робота з соняшниками, різьблені голівки з пелюстками, нена­че живі... Стривайте, так ось чому Ван Гог! Улюбленою темою геніального Вінсента були саме соняшники, їм ху­дожник присвятив цілу серію своїх робіт. Коли Ван Гог писав першу таку картину, в нього не було навіть грошей на фарбу, але через сто років за по­лотно віддадуть 22 мільйони фунтів стерлінгів...

Сам Анатолій Обелець посміхаєть­ся: «Ще років 10 тому прочитав на одному з інтернет-сайтів, що я, вияв­ляється, новокаховський Ван Гог. До журналістського ярлика ставлюся дещо з сарказмом. Хіба соняшники не наш, суто таврійський натюрморт? Тож Ван Гог тут ні до чого».

Але спільне між нідерландським художником і нашим співвітчизником таки є. Це унікальність. Роботи новокаховчанина не схожі на інші, і хто знає, можливо, з часом і їх продава­тимуть на аукціонах за шалені гроші? Собака заритий у рідкісній техніці. Інтарсія. Це мозаїка по дереву. Кар­тини Анатолія Обельця складаються з десятків, а почасти - сотень дета­лей, кожна з яких вирізається окре­мо і наклеюється, утворюючи наша­рування - так з’являється той самий об’єм. Але й це не головне. Фрагмен­ти для майбутньої картини художник вирізає, ні, не ножем чи якимось лоб­зиком - фігурки створює металева струна, під’єднана до коробки з трансформатором під напругою, закріплена на дошці з малюнком. У процесі роботи дріт перебуває у вер­тикальному положенні. Сам інстру­мент виготовили на прохання майст­ра, на металевій коробці з тумблером так і написано - «ОbеІесе-2013». Ав­тор не приховує: техніка не нова, а рад­ше забута. Ще у 1930-ті подібний стиль з’явився у ГУЛАГу.

«Люди, що сиділи у сталінських таборах, і винайшли оцей спосіб різки. Там же сиділи дуже світлі голо­ви, інженери, всілякі фахівці, а мати ножі, сокирки, якісь різці було забо­ронено. І тому комусь спало на думку — за допомогою трансформатора знизити напругу. Вийшло так, що дріт нагрівається і здатен плавно різати дерево. Контур виходить дуже акурат­ний, даючи такий випалений колір», — ділиться секретами техніки автор.

У процесі вирізання фігурки, роби­мо ажурну рибку, запитую художника про його сакральні роботи. У Анатолія ціла серія картин на біблейську тема­тику. Особливо вражає «Диво в Кані галілейському». Ті, хто читав святе пись­мо, добре знають про сюжет, де Ісус Христос, перебуваючи на весіллі, по­казав неможливе - перетворив воду на вино. Але, повірте, картина про цю подію - не менше диво. Це ж треба було настільки реалістично зобразити Ісуса, Діву Марію - на передньому плані, на задньому - молодят і гостей. Робота повністю передає сюжет ве­сілля. Автор розповідає, що кожен витвір на біблейську тематику вимагає особливої підготовки і створюється з молитвою. Можливо, тому робота після завершення сприймається не інакше, як ікона.

До речі, Анатолій Обелець - люди­на цікава не лише своїми роботами у стилі інтарсії. Це відомий на Херсон­щині пошуковець. Завдяки членам військово-історичного клубу «Каховка», який заснував наш земляк, свій вічний спокій нарешті знайшли сотні загиблих бійців Другої світової, полеглих на Херсонщині, із землі вилучили масу не­безпечних боєприпасів тих часів. Але й це ще не все. Анатолій не зміг залиша­тися вдома, коли на сході України по­чалася війна. Пішов добровольцем і більше року прослужив у зоні АТО, у складі 79-ї аеромобільної бригади.

«Думав, що буду якимось там «вихователем», зважаючи на мій вік, 54 роки, але на сортувальному пункті сказали прямо: хлопці, замполітів ви­стачає, молодших командирів польо­вих немає. І записали мене команди­ром аеромобільного взводу. Це де­кілька «бетеерів», 26-28 хлопців, теж добровольців. Між іншим, там були дуже цікаві люди - успішні бізнесме­ни, художники, фермери і - якісь ху­лігани з Миколаєва, але всі були пат­ріотами», - розповідає Анатолій.

Передова змінила світогляди Ана­толія, і тепер на багато речей він ди­виться по-іншому. Фронт - все одно що школа життя, де буває різне і да­леко не завжди приємне, відшліфова­не і лаковане, як на картині. Не див­но, що, буває, ветерани АТО не мо­жуть адаптуватися потім у мирному житті, так доходить до трагедії. Ана­толій Обелець, як ніхто, знає: кожно­му, хто повернувся з війни, просто необхідні увага оточуючих, підтримка потрібних людей - і все буде добре. Зараз новокаховчанин обмірковує проект творчої реабілітації учасників АТО, влітку поїде в Західну Україну давати майстер-класи з інтарсії. Мис­тецтво має не лише радувати око, а й допомагати. Ну, а Ван Гог... певно, він би був у захваті від робіт художника з Нової Каховки, якби жив у наші часи!

Марина Савченко
«Новий день». -№18 (5323).- 02.05.2018.- стр.10

 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.