Шведи під Каховкою
До села Зміївка Бериславського району Херсонської області щороку приїжджають тисячі шведів. Будь-яка турфірма, яка запрошує їх в Україну, обов'язково включає в програму як мінімум 2-годинне відвідування єдиного в східній Європі села, населеного етнічними шведами, крім того, які ще й розмовляють старошведською мовою, яка більше ніде не збереглася.
У Швеції село знають під назвою Гаммаль-свенскбі (Gammal-svenskby, буквально перекладається як «старе шведське село»). Воно стало для нащадків вікінгів по-справжньому святим місцем. В інтернеті є постійно діючий сайт svenskbyborna.com, 2001 року журналіст Йоран Сведберг видав альбом із фотографіями та історіями життя мешканців села. Існує кілька історичних монографій, надрукованих шведською мовою. Листівки з видами села місцеві продають туристам по 5 гривень, а нещодавно відомий український виробник горілки задумав випустити 40-градусний напій Gammalsvenskby на експорт до Швеції.
ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ?
Шведських колонізаторів, що переселилися в XIV столітті на острів Даге (зараз це частина Естонії, по-естонськи «Хійумаа»), в 1781 через те, що вони були незадоволені російським порядком після перемоги Росії в Північній війні, за наказом фаворита імператриці князя Потьомкіна вислали на нові землі, відвойовані у Туреччини під Херсон.
Торішнього серпня 1781 року у супроводі півсотні донських козаків, 1200 шведів із Даге вирушили в дорогу, остаточно якого дожили лише 535 людина, інші загинули від холоду і голоду. Не витримавши жорстоку зиму, померло ще 385 шведів. Ті ж, хто залишився живим, заснували на пустельному березі Дніпра село. Перші роки жили у землянках. Через 5 років у селі з'явилася перша дерев'яна церква, яку у ХІХ столітті перебудували на кам'яну.
ШВЕДКОМПАРТІЯ.
Переживши революцію та громадянську війну, Шведкомпартія (так село називалося у радянських довоєнних джерелах) не винесла епохи колективізації. Після того як радянська влада 1929 року закрила ширку (шв. — церкву), перетворивши її на сільський клуб, місцевий священик зібрав усе церковне начиння та дзвони і, списавшись із владою Швеції, домовився про тотальну евакуацію на батьківщину.
Корабель Червоного Хреста пришвартувався в 1929 році прямо в Зміївці (зараз це неможливо-Каховське водосховище в 1956 році поховало можливості навігації, а заразом і дві шведські вулиці) і забрав близько 800 шведів спершу в Херсон, а потім у румунську Констанцу. Звідти морем селяни дісталися Швеції, яку ніхто з них не бачив раніше.
Тоді Швеція, як і вся Європа, була в глибокій економічній депресії, і частина шведів, що найбільш «обукраїнилися», вже через 2 роки вирушила додому, до Зміївки. Ті, хто залишився, оселилися в містечку Рум на острові Готланд (від Стокгольма – година на катері). Там вихідці з України збудували таку саму церкву, де лунають зміївські дзвони.
У 1929—1931 роках у шведських будинках влада поселила бідних євреїв із сусіднього Берислава, які звільнили житло тим, хто повернувся з батьківщини. 1937 року в селі розкрили «шведську націоналістичну змову», 18 із заарештованих у цій справі шведів зникли безвісти, у 2001 році біля реставрованої ширки з'явилася стела з їхніми прізвищами. До речі, після реставрації, розпочатої 1989 року, до лютеранської церкви приробили православний купол, і сьогодні там проводяться богослужіння обох конфесій.
ЗВ'ЯЗОК З БАТЬКІВЩИНОЮ.
Перший швед зі Скандинавського півострова відвідав Гаммаль-Свенскбі в 1856 році. У своїх дорожніх нотатках він зазначив, що «місцевим жителям не вистачає мужності вигнати із села єврея-шинкаря, який споює їх горілкою». Пік інтересу припав на 1929 рік.
На Зміївку поки що ніхто не дивиться як на культурне надбання, а дарма. Втім, шведів там залишилося не більше сотні, молоді роз'їжджаються хтось куди, а носіїв шведської мови не більше 2 десятків. Хоча в сільській школі зараз і викладають шведську, з ужитку він йде і, на жаль, може зникнути разом з живими шведськими пам'ятками, що йдуть з життя. Наймолодшому з тих, хто пам'ятає переселення та заслання — 77 років.
ЄВГЕН ІХЕЛЬЗОН, КАСПЕР АНДЕРССОН, ЯНА НОВОСЕЛОВА
Газета "Сегодня".- 2006.-30 жовтня
