"Водохресна вода тепла"
20.01.1998
"Наддніпрянська правда". - 1998
На яке б болото ми не перетворювали своє життя, ніколи не пізно оновитися й очиститися. Коли, як не на Водохреще? 19 січня віруючі й невіруючі, старі й молодь заповнили набережну по проспекту Ушакова, що в обласному центрі, куди святкувати Хрещення Господнє їх запросили організатори параду свят "Новорічне перевесло". Велике водосвяття стало останнім акордом цього новорічно-різдвяного циклу.
По прибутті на набережну хресного ходу розпочала службу відновлена Українська Православна Церква Київського патріархату, традиційні молитви пращурів возносив церковний хор. Віднайшлись і бажаючі зануритись у крижану освячену воду. Не настільки сміливі, але запальні нащадки козацького роду забавлялися перетягуванням линви, танцювали під міліцейський оркестр.
На імпровізованій сцені просто неба, прикрашеній хвойними гілками, відбувалися цікаві дійства: жартами-приповідками звеселяли куми та чорти, що наче вийшли з народних анекдотів, щедрували юні учасники ансамблю "Україночка" Центру дітей та юнацтва Комсомольського району, завбачували долю холості й незаміжні. За давнім українським звичаєм прогнали мороз, що після запрошення не прийшов "куті їсти". А після – запалили солом'яного "дідуха" – традиційну в народі новорічну прикрасу, привезену фермером з села Музиківки Іваном Авузою. Горів святий водохрещенський вогонь, наповнюючи душі непідвладною високістю, бажанням творити добро...
