Своя думка
05.04.2007
Напевно, мене не запросять на обговорення щодо перейменування Театральної площі та не вислухають мої пропозиції.
А висловитись і навести свої аргументи – бажання є, і є бажання висловити своє бачення цієї проблеми.
27 березня члени Російського Культурного Центру (до ради якого входжу і я) були у нашому муз. театр ім. М. Куліша з нагоди відзначення Дня Театру. До цієї події було приурочено 85-річчя нашого видатного земляка Євгена Семеновича Матвєєва.
Вечір був прекрасний, зворушливий і багато в чому повчальний всім. І все це, звичайно, чудово, але хотілося б поговорити на якусь тему. У ході вечора зі сцени прозвучала пропозиція про перейменування площі Героїв Сталінграда на площу імені Євгена Матвєєва.
Пропозиція загалом, на перший погляд, непогана і має під собою вельми вагомі аргументи, але в мене є свій погляд на цю тему.
Вулиць та скверів у нашому місті багато і їм необхідні назви, а ось муз. Театр у нас один і театральна площа одна і тому вона завжди була і називатиметься нашими городянами Театральною площею.
Незалежно від того, який би статус їй не надавали і як би її з кон'юнктурних міркувань не називали, все одно завжди і в усі часи цю єдину за своїм призначенням площу ми назвали і називатимемо Театральною площею. І будь-яке присвоєння цієї площі назва буде «мертвою» в побуті наших городян. Тому що завжди і всім було зрозуміло лише одне – там, де відбуваються театральні дії – там театр чи театральна площа. А ось у назвах вулиць, провулків, алей та скверів, які ведуть та прилягають до театру, можуть і мають звучати імена та прізвища наших театральних геніїв.
Вважаю, що імена народних та заслужених театральних діячів нашої Херсонщини мають звучати на підступах до нашої Мельпомени, і вже навіть чужій людині, яка вперше потрапила до нашого міста, буде зрозуміло, куди можуть вести ці вулиці.
Колись цими вулицями та провулками ходили, а в прилеглих скверах відпочивали наші театральні знаменитості. Напевно Женя Матвєєв у перервах між репетиціями та спектаклями, влаштовувався у скверику, де було споруджено «пам'ятник» незграбному сімейству ведмедів, зубрив черговий текст. А вулицями, що прилягають до театру, крокував майбутній геніальний режисер і актор Сергій Бондарчук.
Багато чого можна розповісти про кожну нашу театральну знаменитість. Я розумію, що для звеличення у нас не вистачить прилеглих вулиць та скверів. Тоді створимо меморіальну стіну. На боці театру, зверненої до Потьомкінського скверу, встановимо барельєфи всіх народних і заслужених артистів, і не тільки артистів, а й усіх заслужених діячів нашого театру, не забувши всіх директорів, завдяки зусиллям яких існує наш театр. Барельєфи нестимуть багатогранну функцію: просвітницьку; як данина поваги та поклоніння, і стимулюючу – для молодих артистів театру.
Я знаю, що деякі з херсонців не погодяться з моєю думкою. Це обов'язково буде хтось із ветеранів, із людей із усталеними принципами та традиціями. Проте - театр і театральна площа, які є центром нашої культури, мають уособлювати культурну спадщину нашого краю. Така моя думка і прошу врахувати всі наведені аргументи.
Є. П. ПАСТУХОВ, заступник
голові Руського
Культурного Центру
Хрсонський вісник.-5квітня.-2007
