«Я радий з вами прагнути прекрасного...»
3 таким щемно-зворушливим откровенням спілкувався з юними гімназистами Василь Григорович Піддубняк, чиїй творчості було присвячено засідання у літературній вітальні творчого об'єднання «Мельпомена», яким керує учитель української мови та літератури Цю-рупинської гімназії Людмила Іванівна Лещенко.
У малій залі Цюрупинського Центру культури та дозвілля гостя гімназисти з педагогами зустрічали стоячи.
Передмовою до засідання стало вітальне слово директора Цюрулинської гімназії Надії Григорівни Несіоловської.
Людмила Лещенко, ведуча вітальні, ще раз відрекомендувала гостя як талановитого поета, есеїта, журналіста, члена Національної спілки журналістів, асоціації письменників України, власного кореспондента парламентської газети «Голос України».
Найкраще ж відрекомендовувала Василя Григоровича його творчість, у якій він найповніше розкрив свою людську сутність, І Людмила Лещенко, і її вихованці прагнули засвідчити Творчу самобутність шановного гостя в контексті життєвих подій, що сформували його як журналіста-письменника.
На допомогу прийшли публіцистичні рядки про життєвий і творчий шлях Василя Піддубняка, написані другом, головним редактором Цюрупинської райміської газети «Вісник Олешшя» Борисом Онуфрійовичем Прищепою і як другом, і як товаришем по літературному цеху - талановитим прозаїком. Особливо запам'яталися слова про життєві університети гостя вітальні як газетяра, що дали такий багаж знань, «котрі не дадуть жодні університети, навіть такий як Одеський (свого часу Імператорський Новоросійський) імені Мечнікова (саме тут Василь Піддубняк студіював українську філологію)».
Найпершою налаштувала на літературну хвилю тодішнього молодого журналіста газета «Моряк» на Одещині. Далі журналістський і письменницький талант зростав на підґрунті вражень і спостережень у Криворізькій газеті «Червоний гірник», після переїзду в Херсон - у профспілковій газеті «Трибуна», у видавництві «Наддніпрянська правда» (головний редактор), у редакції «Наддніпрянки», газеті «Ефір», яку Василь Піддубняк перетворив зі звичайного чотириполосника у солідне громадсько-політичне видання.
Життєві негаразди, похідні від суспільних, допомогли Василю ПІддубняку пройти школу відомих всеукраїнських газет «День» та «Сільські вісті». Зараз наш герой власний кореспондент уже названого парламентського видання.
Особлива назва цьогоразової зустрічі у літературній вітальні - «Пізній листопад» -від особливого місця однойменної поетичної збірки в творчості Василя Піддубняка, де поетично осмислені проблеми суспільства, кохання, людських взаємин. Так глибоко западали в серце озвучені гімназистами рядки поезії «Завтра - листопад»:
Вже майже щез нєщезний
зелен-сад,
Покинувши хат на призволяще.
І вже нема повернення назад,
А є лишень сподіванка на краще.
Сприймати життя кожним днем як дивну неповторність, прагнути до доброго і прекрасного підійти поближче і за будь-яких обставин вірити, що «з душі скотиться камінь» життєво-філосовське кредо автора.
Набагато складніше, за визнанням гостя вітальні, було йому дивитися у зрілому віці на світ здивованими дитячими очима, звільнившись від нашарувань дорослості. Та так природно відтворювалися такі поетичні подивування у декламаціях наймолодших гімназистів, котрі через вірші «Хай кішка поспить», «Лічилка», «Сторож»... долучили присутніх до Антології дитячої літератури Херсонщини, у якій вагомий внесок Василя Піддубняка.
Гість літературної вітальні спілкувався з аудиторією через численні творчі наробки, пригадав на прохання, як вперше написав, хай і підправлені, поетичні рядки: «Грають зорі у тихім мовчанні...». Як дуже щиро сприймалося його твердження, «що свобода слова не є свободою від совісті». Про те, що люди втомилися від інформаційного потоку про насилля, ефектні негаразди. Зачекалися всі ми інформації, яка налаштовує на добро, на надію. Сумно споглядати матеріальні статки нових українців, яким нічим не заповнити спорожнілі душі...
Поділився гість на прохання гімназистів і творчими планами. Зокрема, йшлося про авторський переклад давньоруського «Слова о полку Ігоревім». Продовжаться творчі розвідки на Каховському плацдармі як частки Батьківщини, що увібрали стільки злетів і проблем.
На згадку про зустріч Василь Піддубняк подарував кілька примірників свого тлумачного словника. Найголовніше - і юним гімназистам, і їх педагогам випала чудова нагода не просто побачити знаного журналіста-письменника поряд, а й подивитися на світ з висоти його серця і погляду.
Анатолій Швецов
«Наддніпрянська правда».- №100.- 17.12.2010.- стр.8
