on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Персоналії > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Фальц-Фейн Едуард Олександрович > Жива легенда серед нас. До 90-річчя від дня народження Едуарда фальц-Фейна

Жива легенда серед нас. До 90-річчя від дня народження Едуарда фальц-Фейна

14.09.2002

№ 35 (410) Субота, 14 - 20 Вересня 2002 року
Анатолій ВЕРЕТЬОХІН

Є люди, імена і справи яких належать усьому світу. Серед таких небагатьох масштабних особистостей не на останньому місці барон із князівства Ліхтенштейн Едуард Олександрович Фальц-Фейн. Ще до 14 вересня 1912 року, коли він з’явився на світ у придніпровській Гаврилівці Херсонської губернії, його дядько Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн уже перетворив розташовану не так далеко від новонародженого племінника Асканію-Нову на загальноєвропейський центр наукових і господарських експериментів.

Тут із легкої руки Фрідріха Едуардовича відбувалися революційні повороти в акліматизації тварин, схрещуванні їх різних видів, використанні європейських і світових технічних, технологічних новинок для господарського прогресу. Поступово чимало доріг-шляхів видатних учених, промисловців, політиків дев’ятнадцятого і двадцятого століть пролягли в Асканію-Нову, своєрідну міжнародну академію новацій, степовий причорноморський Рим.

Більшовики, які прийшли до влади, відібрали у Фальц-Фейнів не тільки Асканію-Нову, а й життя деяких представників цього роду. У шестирічному віці Едуард Фальц-Фейн разом зі своїми близькими опиняється у Франції. Тут протягом багатьох років його виховують росіяни за національністю: мама Віра Миколаївна та дідусь — Микола Олександрович Єпанчин, колишній генерал, який очолював при трьох імператорах Російської імперії елітний Пажеський корпус. Переважно вплив цих близьких Едуарду людей сформував та зміцнив в ньому риси видатної особистості нашого часу.

Мабуть, головна з цих рис — уміння долати будь-які перешкоди на шляху до поставленої мети. Тільки на перший погляд не знайомому з подробицями спостерігачеві могло здатися, що доля до Едуарда залишалася незмінно прихильною і повсякчас йому сприяла. Насправді він піднімався вгору не завдяки, а всупереч обставинам і ситуаціям.

У Франції молодий Фальц-Фейн процвітає як репортер популярного спортивного видання, стає чемпіоном цієї країни в автомобільних гонках. Спорт він вважає блискучою кар’єрою. Та зненацька для багатьох він переїжджає до князівства Ліхтенштейн, і там, де всі ніші для початку нового бізнесу здавалися наглухо запечатаними, робить відкриття, до якого колись тут ніхто не додумався. Едуард відкриває еру спортивних сувенірів. Його магазини у Вадуці й на кордоні з Австрією нагадують пропускні пункти для всієї Європи, що рухаються шляхами Ліхтенштейну в обох напрямках. Життя підказує Фальц-Фейну ідеї, які він звик реалізовувати відразу, ніколи не програючи. У магазинах багато спортивних сувенірів, яких більше ніде не купиш. Продавці — представники різних країн. З іноземцями вони спілкуються їхньою рідною мовою. Покупці розраховуються за куплені товари національною валютою. Сам Фальц-Фейн зустрічає туристів особисто навіть тепер, у поважному 90-річному віці.

Навчившись робити гроші завдяки своєму швидкому розуму, Едуард Олександрович не збирався їх накопичувати на рахунках або пускати в обіг для отримання надприбутків. Він досить швидко став помітною величиною у світі меценатів. Та не таким, як усі. Свої кошти й надзвичайний талант вирішувати майже нездійсненні проблеми на будь-яких рівнях із бажаним результатом він спрямовує на благо цілих народів. Завдання в нього незмінно одне: повертати людству викрадені в нього художні, літературні, історичні цінності.

Коли через шість десятиріч після наполегливого першого стукоту в двері радянського посольства йому їх відкрили й дозволили відвідати асканійську землю, могили предків в Україні, Росії, він, уже далеко не молода людина, відчув себе юнаком, який досяг таємної мети. Російська європейська еміграція не зуміла прищепити йому ворожість до народів, які на зорі двадцятого століття позбавили Фальц-Фейнів того, що їм по праву належало. Едуард Олександрович повертався в отчі краї з болем за втрати і любов’ю до нових людей на тій землі. Він не міг їм нічим дорікнути.

А ось допомогти їм, забувши про минуле, — у його характері. Фальц-Фейну було під сімдесят, і він, певно намагаючись надолужити згаяне, розвиває небувалу активність на меценатському напрямі. Не шкодуючи коштів, фізичних та інтелектуальних зусиль, повертає в Україну та Росію художні, літературні, історичні цінності. Серед них реліквії з палацевих комплексів Криму, твори Айвазовського, Коровіна, Рєпіна, Бенуа, бібліотеки Дягілєва, Лифаря. За кожним предметом із цих колекцій — громадянський подвиг великого патріота.

Едуард Олександрович не тішить себе думкою про вдячність тих, кого ощасливив поверненням скарбів. Він у звичному для себе амплуа. Намагається відновити садибу Фрідріха Фальц-Фейна, виділивши для цього круглу суму в доларах. Починає будівництво церков у рідній Гаврилівці, Асканії-Нова.

Зустрічаючись із ученими, політичними та громадськими діячами України, барон невпинно відроджує і повертає до Асканії-Нова спаплюжену правду про роль Фальц-Фейнів у колишньому розквіті цього краю. Всіляко сприяє підвищенню міжнародного авторитету сучасних тутешніх наукових закладів. Зокрема, присвоєння біосферному заповіднику імені Ф.Е.Фальц-Фейна відгукнулося у всіх куточках наукового світу зростаючою увагою до долі дітища великого новатора.


Едуард Олександрович уважно стежить за літературою, яка висвітлює минуле й сучасне Асканії-Нова. Багато видань у всьому світі зобов’язані Фальц-Фейну своєю появою на світ. Наприкінці квітня 1997 року український читач отримав із рук барона роботу Володимира Фальц-Фейна «Асканія-Нова». Написав її молодший із дядьків Едуарда наприкінці двадцятих років. Едуард Олександрович подарував рукопис Українській академії аграрних наук у середині дев’яностих років. За підтримки барона й президента УААН Михайла Зубця книжку в подарунковому виконанні випустило видавництво «Аграрна наука».

У Фальц-Фейна визрівають проекти відновлення та економічного відродження країни. Про це він розмовляє із Президентом Л.Кучмою, коли той на прийомі вручає йому почесну нагороду. Добре обізнаний із туристичною сферою, Фальц-Фейн переконаний: Україну можна перетворити на Мекку для туристів. Це обіцяє великі економічні вигоди. Та чиновники, з якими він намагається поговорити на цю тему, не поспішають братися до справи. Вони його нічим не обнадіюють, а він не може собі пояснити, чому держава, яка хронічно потерпає від браку коштів, байдужа до реальних можливостей подолання економічної кризи. Адже якщо хочеш, не раз переконувався сам Фальц-Фейн і переконував своїм прикладом інших, доб’єшся, всупереч усьому, навіть неможливого.

У Швейцарії, приміром, не ставлять пам’ятники воєначальникам. Та коли Фальц-Фейн зацікавився походами О.Суворова в Альпах і битвою його чудо-богатирів в ущелині біля Чортова моста, він зі скрупульозністю дослідника та професіоналізмом історика відновив крок за кроком надзвичайну правду тих днів. Спочатку він ставить виготовлений на свої кошти пам’ятний знак біля будиночка, де зупинявся О.Суворов. Потім, уміло використовуючи історичні факти, підштовхує не схильну до переоцінки цінностей громадську думку країни до наступного кроку. До 200-річчя переходу суворівських військ через Альпи у Швейцарії, біля Чортова моста, з’являється оригінальний пам’ятник О.Суворову.

Вміючи цікаво філософствувати не на шкоду наступальному прагматизму, Фальц-Фейн за свої послуги й допомогу не чекає навіть словесних феєрверків. Вони його дратують. Для нього краща відповідь на свої кроки назустріч — результативне використання допомоги за призначенням. Якщо він, приміром, вніс свою лепту у відтворення Бурштинової кімнати, то вона, врешті-решт, має з’явитися як сяюча вершина оцінки його старань, загальнолюдської подяки.

Міцне здоров’я барона визначається як генетичними коренями (рід багатий на довгожителів), так і унікальними складовими його способу життя. Ставши спортсменом у молоді роки, він точно дотримується спортивного режиму до сьогоднішніх днів: не знає смаку спиртного, не розуміє тих, хто курить, переїдає. Сам ні в чому не припускає надмірностей. І у великому, і в малому демонструє набутий досвідом раціоналізм. Фізичну форму підтримує постійною роботою в садку, що розкинувся біля вілли на одній із терас. Розумову — в інтелектуальній сфері бізнесу. Подивишся на Едуарда Олександровича — замилуєшся його спортивною постаттю, якою не всі юнаки можуть похвалитися. Поспілкуєшся з ним — піднімешся над буденним, побачиш нові світоглядні обрії.

Він любить Україну, його хвилюють об’єктивні труднощі країни, він не може змиритися з тим, що суб’єктивні мінуси перетворилися на бар’єр, який важко здолати, що не дає молодій державі поступально рухатися вперед. Відірваність урядових чиновників від народу, на переконання Фальц-Фейна, — першопричина багатьох економічних бід на українській землі. Адже за такого стану справ демократія — мати справедливості для більшості — стає безликим сірим манекеном незалежно від того, в якому офіційному кольорі представляють її державні чини.

Кілька днів тому зателефонував у Вадуц. Чую незмінно бадьорий юнацький голос Едуарда Олександровича:

— Я щойно з офісу. Снідаю. Вже особисто прийняв 800 туристів. Ніхто з них не пішов із магазина без спортивного сувеніра. У Росії та Україні теж все так, як слід. Будую церкви, інші об’єкти... Нудьгувати ніколи... Так, ледь не забув: відзначатиму свій ювілей в Монако, у колі сім’ї моєї дочки Людмили...

Я подумав, що це, напевно, єдиний день у році, коли Фальц-Фейну догоджають інші, цього разу його близькі. На віллі він постійно один, обслуговує себе сам, панічно боїться того неминучого часу, коли все за нього й для нього робитимуть сторонні люди. Навіть єдина дочка, яку він обожнює і яка як розпорядник прийомів знає, як поводитися навіть із коронованими особами, не зможе замінити йому його самого.

Барон буквально перестрибує з новини на новину, він, як завжди, націлений на майбутнє, на розпочаті й майже завершені справи, важливі для багатьох людей. Він уже не згадує, як минулого разу у телефонній розмові зі мною раптом згадав про старість, яка, не рахуючись із його бажанням, дає про себе знати: зненацька заболіли ноги...

— У мене п’ять днів на тиждень бізнес, — у голосі барона життєстверджуючий пафос, — субота для дам, у неділю — відпочинок...

Я знав, як Едуард Олександрович відпочиває. Врізана в скелю, його вілла нагадує квітник, який немов ширяє над Вадуцем. Квітів безліч на терасах, навколо триповерхової споруди, побудованої багато років тому за проектом далекого від зодчества Фальц-Фейна. Сам хазяїн вілли — квіткар, яких небагато в Європі. Навчався цій творчій професії ще юнаком, пристрасть до квітів і до всієї флори ніколи не вщухала, вирує й тепер.

Упоравшись із квітковим господарством, барон влаштовується на веранді, що біля центрального залу вілли. Сидить за столиком біля вхідних дверей і споглядає давно знайому картину: внизу строкаті будівлі столиці Ліхтенштейну, навколо білосніжні шапки Альпійських гір. Гірське повітря — усім лікарям лікар. А гірська екзотика, як казкова жива вода, відроджує духовні та фізичні сили навіть слабких від народження натур. А вже таких, як Фальц-Фейн, — перетворює на легендарних Геркулесів.

http://www.zn.kiev.ua/ie/show/410/36083/
"Дзеркало Тижня


http://www.zn.kiev.ua/ie/show/410/36083/

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.