on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters
Рейтинг@Mail.ru



Календар подій

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новини регіону

12.03.2025, 11:50

Гала-концерт мистецького конкурсу “Чорнобаївський Кобзар” відбувся на Херсонщині

На Херсонщині підбили підсумки всеукраїнського мистецького конкурсу “Чорнобаївський ...
10.03.2025, 23:00

Війна має жіноче ім'я: військовослужбовиця Херсонської бригади презентувала фотовиставку в Одесі

  В Одеському історико-краєзнавчому музеї працює фотовиставка «Війна ...
09.03.2025, 23:35

Херсонська майстриня відтворила автентичну вишиванку з лівобережжя області

Херсонка Юлія Бондаренко відтворила вишиту сорочку з лівобережжя області, ...

«Мені б у небо»

Актори Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша не припиняють радувати нас новими виставами. Майстерня продовжує свою роботу. Так, 27 лютого відбувся прес-показ нової моновистави «Мені б у небо». За її основу режисер-постановник Сергій Павлюк узяв п'єсу молодого драматурга з Миколаєва Віктора Понізова.
- У цій майстерні більше навіть я навчаюсь працювати із акторами, ніж вони зі мною, тому що мені постійно потрібно шукати підхід до кожного актора окремо. Це вже третя моно-вистава, і я зрозумів, що з кожним разом все важче. Моновистава вимагає набагато більше зусиль, ніж масова, де можна сховати актора за партнера. Тут партнер актора - тільки глядач, - саме такими словами розпочав прес-показ режисер моновистави.

« Мені б у небо» - це історія одинокого сорокарічного бібліотекаря, який намагається покінчити із своїм життям. Він вважає себе нікому не потрібним, покинутим. Із дружиною він розлучився, син до нього не навідується, друзів немає. Чоловік згадує своє життя і розуміє, що нічого особливого й не було. Однак  життя бібліотекаря не повинно закінчуватись, адже під час останньої вирішальної спроби піти з життя, лунає телефонний дзвінок - син приїде в гості! Ось така сумна, та зі щасливим кінцем історія: про те, що є такі люди, які не живуть, а просто існують. І так проходить день заднем, рік за роком.

Роль, що може перевернути не один світогляд, зіграв молодий актор театру Андрій Лисенко. Це його перша моновистава, тому довелося попрацювати:
- До сьогоднішнього дня для мене не було зрозумілим, як це зробити. Не зрозуміло і зараз. Важко - це звісно, само по собі. Однак, що важко - працювати, виходити?! Головне, щоб це було дійсно цікаво. А для мене це було ще й корисно, - поділився актор.

Режисер зазначив, що поки невідомо, чи буде вистава представлена широкому глядачу, адже були виявлені невеличкі недоліки. Однак, для доброї гри, для того, щоб набратися навичок для роботи у моновиставі, потрібен глядач. Адже кожен актор повинен вдосконалюватись, рости. Вистава - це не тільки високоякісна гра актора, а і сприйняття цієї гри залою:
- Мені дуже важливо знати, як матеріал сприйме глядач. І, як на мене, глядач спрацював на всі 100%. Людей пройняло, - сказав Сергій Павлюк.

Альона Мовчан
«Херсонський вісник».- №9 (1279).- 05.03.2015.- стр.3

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.