on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Археологія Таврії > Мордвинівські кургани

Мордвинівські кургани

 

Перед нами пройшли всі найбагатші скіфські кургани Херсонщини, досліджені в XIX - на початку XX ст. Всі вони, за винятком Дієвого кургану, залишилися, як пам'ятає читач, не дослідженими до кінця. Причина цього полягає у недосконалості тогочасної методики розкопок курганів. Розкопки практично зводилися до пошуків центрального, найбільш багатого поховання кургану. Якщо у траншею, прокопану через центр кургану, крім центральної могили, потрапляли ще якісь поховання, їх також досліджували, якщо ні, то розкопки обмежувалися лише вивченням останньої.

Тим часом досить згадати Геродотів опис поховання скіфського царя, щоб зрозуміти, що курган в цілому є складною, багатоплановою пам'яткою. При старанному і повному дослідженні кургану, коли знімається весь насип, можна не лише бути певним того, що відкриті усі його могили, але й ознайомитися з історією та принципами спорудження насипу, конструктивними деталями, складним поховальним ритуалом. Між тим навіть найбільші кургани Скіфії залишилися не дослідженими до кінця. Німим докором недосконалій методиці розкопок минулого століття стоять у степу гігантські останки Чортомлика, Солохи, Огуза, чекаючи на дослідників, озброєних сучасною польовою методикою й необхідною потужною технікою.

Ще на початку XX ст. Археологічна комісія дійшла висновку, що загальноприйнята в Росії методика розкопок курганів потребує перегляду та вдосконалення. Було вирішено провести дослідження якогось великого кургану з повним знесенням його насипу. Був обраний семиметровий курган, розташований за 30 км на схід від Каховки, на землі, що належала тоді графу Мордвинову (тому курган увійшов до науки під назвою Перший Мордвинівський).

В 1914 році розпочалися розкопки. За два з половиною місяці було відкрито лише половину кургану.

Центральна могила у вигляді глибокої (понад 8 м) прямокутної шахти, по кутах якої були викопані 4 катакомби, виявилася майже повністю пограбованою. У двох головних катакомбах знайшли лише кілька десятків золотих бляшок; дві інші, де були поховані слуги, з бронзовим казаном та амфорами, лишилися недоторканими. Цей факт виразно свідчить про те, коли був пограбований Перший Мордвинівський курган. Зрозуміло, що пограбування відбулося невдовзі після поховання; більше того, грабіжники були присутні на похороні, бо інакше вони не могли б достеменно знати, котрі з чотирьох катакомб були основними. До речі, історія пограбування цього кургану є зразком того, що метою стародавніх грабіжників були лише коштовності, а вже у XIX ст., коли попит на антикварні вироби зріс, давні могили грабувалися повністю.

Бокова могила Першого Мордвинівського кургану цілком збереглася. Тут була похована дівчина у високому головному уборі, обшитому золотими бляшками, на шиї знаходилося золоте намисто, у вухах - золоті сережки, на руках - два золоті браслети, на пальцях - шість золотих перснів. Одяг прикрашали більше двохсот золотих бляшок. В ногах у пані лежала рабиня, біля якої виявлено залізний браслет та кілька пастових намистинок. Перша світова війна, що почалася, перервала розкопки. Знахідки надійшли до Ермітажу, а вся польова документація - фотографії, щоденники, креслення - зникла.

Знахідки, передані 1939 року з Ермітажу до Харківського історичного музею, зникли під час Великої Вітчизняної війни. Така історія цього кургану, який за задумом його дослідників повинен був стати взірцем польової методики і вже з цієї причини, незважаючи на знахідки, увійти до скарбниці вітчизняної науки.

Проминуло понад півстоліття. І ось в 1970 році у зв'язку з будівництвом Каховської зрошувальної системи ми, співробітники Херсонської експедиції інституту археології АН УРСР, мали довести до кінця дослідження Першого Мордвинівського кургану.

Стало можливим на сучасному методичному рівні, використовуючи землерийні механізми, дослідити й старанно зафіксувати одну з видатних пам'яток скіфської культури. Треба було знов розчистити ще раніше досліджені поховання, зробити плани, перерізи, розкопати недоторкану північну половину кургану й таким чином повернути останній археологічній науці.

Кожний курган - таємниця. Що в ньому? Великий курган інтригує удвічі. Але зовсім інші почуття охоплювали нас під час розкопок Першого Мордвинівського кургану - треба було виконати свій обов'язок перед наукою. Щоправда, можна було сподіватися, що у північній половині кургану ми натрапимо на могилу (хоча три могили в курганах скіфської знаті - велика рідкість), що можуть зустрітися поховання коней з багатими вуздечками. Відомо, що центральна могила залишилася недослідженою до кінця... А поки що треба було перегорнути тисячі кубометрів ґрунту, розчистити давно розкопані камери й грабіжницький хід.

Північну половину кургану, що залишилася, було вирішено дослідити, знімаючи насип вздовж лінії Північ - Південь. В центрі насипу, на всю його висоту треба залишити нешироку, ретельно зачищену смугу - так звану бровку. По ній археолог і "читає" книгу землі. Бровка "розповість" досвідченому археологу, у скільки прийомів був насипаний курган, поки він досяг сучасної висоти, чи відбувалися локальні підсипки і з якими похованнями (якщо їх декілька) вони пов'язані, нарешті - як споруджувався курган і які його конструктивні особливості. За допомогою потужних бульдозерів Т-180 швидко знімаємо насип кургану. Одночасно розчищаємо ще раніше розкопану частину кургану й починаємо вибирати землю з могильних ям, досліджених у 1914 році.

Бокова могила, що зажила слави Першому Мордвинівському кургану, розташована у його південній полі. Вузька прямокутна яма (2,25х1,25 м), простягнута із заходу на схід, веде за допомогою трьох східців до овальної катакомби, також простягнутої із заходу на схід. Глибина катакомби - 4,65 м. Камера, природно, порожня. Знімаємо план катакомби, робимо поздовжній та поперечний перерізи. Незрівнянно більш трудомісткою є розчистка центральної ями, також простягнутої із заходу на схід. Вражають її розміри - 6,5х4,2 м. Заглибившись на три метри, помічаємо у північно-західному куті округлу чорну пляму. Це - грабіжницький хід. Розчистили і його. Він тягнувся майже на 20 м, починаючись у північно-західній полі кургану. Потрапивши через хід до ями центрального поховання, грабіжники далі вже йшли нею.

На глибині 8,3 м нарешті виходимо на дно шахти. В її кутах помітні темні плями катакомб.

А нагорі в цей час на всій площі кургану вже вийшли на рівень давнього горизонту (на якому скіфи спорудили насип), а потім заглибилися до материкового ґрунту. Поховань більш немає так само, як і кінських могил.

Дуже ясний профіль кургану допомагає відтворити процес його насипання. Курган був споруджений у два прийоми. Перший насип перекривав лише центральне поховання. Його діаметр не досягає місця бокової могили. Після поховання дівчини курган був досипаний і досяг семиметрової висоти. Насип був складений з великих шматків дерну (у профілі помітно, як один шматок відокремлений від іншого). Основа насипу приблизно на метр у висоту зміцнена за допомогою намазаного товстого шару жовтої материкової глини. Вже на рівні давнього горизонту основа обмазки обкладена великим дикарним камінням - так званою крепідою, якою іноді оперезувалася основа скіфських курганів.

При розчистці крепіди часто зустрічалися уламки амфор, кістки тварин, вугілля. Це - залишки тризни. В п'яти метрах від крепіди курган був оточений ровом шириною 2,2 м і глибиною 1,25 м. Залишилося вибрати ґрунт, що заповнював катакомби. Працюємо дуже обережно; через кожний пройдений метр шахтарі встановлюють надійні кріплення. Північно-західна і південно-західна камери невеликі і зовсім порожні. Південно-східна камера значно більша, але також порожня. Залишається остання, північно-східна. Тут виявлено великі частини набірного панцира із залізних платівок, роздавлену амфору, метальний камінь для пращі, кістки коня, що лежали на зотлілому дереві (очевидно, залишки блюда). Старанно зачищаємо дно камери, дещо меншої за розмірами, ніж південно-східна, але значно більшої за дві інші. Ножами перевіряємо кожне підозріле місце, прокопуємо, нарешті, дно по всій площі камери - порожньо.

От і все. Розкопки Першого Мордвинівського кургану завершено. І хоча додаткове дослідження його не привело до нових, особливо цікавих знахідок, ми певні, що зробили потрібну справу.

Виконавши плани і перерізи кургану і окремих могил, з'ясувавши конструктивний устрій всієї пам'ятки в цілому, встановивши, які камери були головними (південно- і північно-східні) й де розміщувалися поховання слуг (південно- й північно-західні камери), можемо готувати наукове видання цієї пам'ятки, повернутої науці у наші дні. Зробити це потрібно і необхідно, тим більш, що в Ермітажі зберігся опис знахідок 1914 року, а у фотоархіві Археологічної комісії вдалося виявити негативи фотографій речей, знайдених у Першому Мордвинівському кургані. Ця обставина дозволяє познайомити читача з найбільш цікавими та цінними знахідками.

Вінець головного убору юної скіф'янки, похованої у боковій могилі, прикрашала золота порожниста фігурка птаха з розкинутими крилами, що сидить на золотій квітці, в основі якої лежить розетка, а від останньої здіймаються догори три пелюстки з круглими привісками на кінцях. Така прикраса вперше зустрічається у скіфському кургані. Також унікальною знахідкою є золоті сережки у вигляді кільця, звитого з товстого крученого дроту, та підвіски, що передає голівку козла з чудово виконаними деталями. Не має аналогій і мордвинівське намисто. Воно складається з 15 ланок; дві кінцеві - трикутної форми з рельєфним зображенням дерева, тринадцять середніх - фігурні з рельєфним зображенням, очевидно, сирени у фас. Від фігурних ланок звисають по одній або по дві жолудеподібні привіски. Знайдено пару масивних золотих пластинчастих браслетів, 6 перснів з плоским щитком, великий срібний ритон (ріг для питва). Серед численних, різноманітних за формою та орнаментацією бляшок найбільш цікавими є 10 квадратних бляшок із зображенням сидячої жінки (богині) з дзеркалом в руках, перед нею стоїть скіф, який п'є з рога. Такі бляшки зустрічаються і в інших скіфських курганах.

Під час розкопок Першого Мордвинівського кургану від місцевих старожилів нам стало відомо, що він зветься Першим, бо у 6 км на південний захід, поблизу села Архангельська Слобода є ще один такий самий курган. Його нам також довелося розкопувати, і він дістав назву Другого Мордвинівського кургану. Висота його близько 7 м, діаметр - 60 м. Після того, як насип був знятий, з'ясувалося, що за конструкцією він цілком подібний до Першого кургану. Тільки насип був створений в один прийом. Він перекривав велику (4,5х3,5 м) прямокутну центральну яму й розташовану на захід від неї вузьку видовжену яму, де був похований кінь господаря кургану. Кінь лежав головою до центральної ями. Дуже гарний його убір - бронзовий налобник із скульптурним зображенням голівки козла, бронзові нащічники, великі та дрібні бляшки, срібні ґудзики та бляшки, що нашивалися на попружний ремінь.

Почавши розчистку центрального поховання, одразу ж переконуємося, що могилу пограбовано - весь час трапляються бронзові вістря стріл, уламки амфор, іржаві залізні платівки від бойового пояса та панцира. На глибині 4,5 м виходимо на дно ями. В кутах помітні темні плями входів до катакомб. Обираємо південно-західну катакомбу. Пограбована вщент; з неї грабіжницький хід пробито до північно-західної катакомби. Ця також порожня.

Почавши розчистку південно-східної камери, одразу ж біля входу, поруч з уламками панцирних платівок знаходимо мініатюрний золотий цвяшок. Ретельно переглядаємо заповнення катакомби, кілька разів перекидаючи ґрунт; зустрічаються лише уламки людських кісток, вістря стріл, бронзові платівки від бойового пояса. Залишається остання, північно-східна катакомба. До неї веде хід з південно-східної. На жаль, і ця камера майже порожня - фрагменти амфор, вістря стріл, перехрестя залізного меча, уламки людських кісток... Закінчуємо зачистку і раптом у дальній стінці помічаємо якусь заглибину. Може, це ніша? Поступово вона розширюється, через метр трохи повертає на захід й за шириною вже не поступається катакомбі. Що це, друга камера? Спливає на пам'ять відомий Діївський курган, де, як пам'ятає читач, за кілька років по закінченню розкопок впала стінка катакомби, й за нею відкрилася ще одна камера з непограбованим багатим жіночим похованням.

Тим часом "друга камера" тягнеться на північний схід. Тепер зрозуміло, що це якийсь коридор, але куди він веде? Продовжуємо розчистку, а перед очима стоїть план Чортомлика. Адже там з північно-західної катакомби, де було багатюще жіноче поховання, коридор приводив до головної камери... Від входу до катакомби ми вже відійшли на 8 метрів; ще метр... і раптом - сходинка, яка веде догори, і майже поруч на стінці бачимо сліди знаряддя, що ним пробивали коридор. Відбитки переконливо свідчать, що хід пробивали зверху вниз. Все зрозуміло - це грабіжницький хід... Але професійний обов'язок наказує продовжувати вибирання ґрунту з грабіжницького ходу. Він тягнувся на 18 м, і лише біля виходу на поверхню грабіжники покинули амфору - єдину цілу знахідку, пов'язану з похованнями семиметрового кургану. Так, не лише коштовностями всіяний шлях археолога до пізнання далекого минулого.

Кому ж могли належати Перший і Другий Мордвинівські кургани? Аналогічна конструкція центрального поховання була зустрінута ще двічі - в курганах Козел та Чортомлик. Царська приналежність останнього - поза сумнівом. Судячи по знахідках, усі чотири кургани одночасні й відносяться до другої половини IV ст. до н. е. Дуже цікава тема класифікації багатих скіфських курганів за особливостями поховальних споруд ще чекає на свого дослідника. Однак нам здається цілком реальною думка про те, що кожний рід племені царських скіфів мав якісь свої, лише йому притаманні етнографічні особливості, які відбивалися, зокрема, і у конструкції поховальних споруд. У цьому разі можна гадати, що в Мордвинівських курганах та у Козлі були поховані представники того самого роду царських скіфів, до якого належав і цар, похований в Чортомлику - найвидатнішій пам'ятці епохи розквіту Скіфії.

В розкопках Першого Мордвинівського кургану, а також у дослідженні інших пам'яток, з якими читач познайомиться далі, активну участь взяли наукові співробітники інституту археології АН УРСР Я. І. Болдін, Ю.В. Болтрик, А.І. Кубишев, В.В. Отрощенко, Є. В. Черненко, М.М. Чередниченко, антрополог С.І. Круц.

Джерело: Лєсков А. М. Скарби курганів Херсонщини. - Київ Мистецтво, 1974,  с. 124.
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.