on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829   

Новини регіону

22.02.2024, 12:32

Затримували російські військові, але Херсон не залишив. Історія рок-музиканта Дмитра Галютдінова

До повномасштабної війни рок-музикант та відеоінженер у театрі. Під ...
19.02.2024, 18:38

У Берліні відбулася світова прем'єра фільму “Редакція” Романа Бондарчука

  У Берліні відбулася світова прем'єра фільму “Редакція” ...
19.02.2024, 18:32

"Тренуємось періодично, але це лише початок". Як у Херсоні відновлює роботу естрадно-циркова студія "Jin Roh"

Естрадно-циркова студія "Jin Roh" відновила тренування у Херсоні. ...
> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Історія культури і краєзнавство > Таврія XVIII століття > Як Дюк Рішельє на Південь України потрапив…

 

Як Дюк Рішельє на Південь України потрапив…


Молодий герцог де Рішельє

Ця історія почалася ще наприкінці XVIII століття. У ті буремні часи царський уряд вів постійні війни з Османською імперією, що потребувало запрошення на службу іноземних офіцерів.

У всіх європейських газетах були розміщені оголошення про набір військових до лав армії Російської імперії.

У цей час в одному з ресторанів Відня доволі гучно гуляли, підтримуючи веселий настрій  алкогольними напоями, двоє молодих дворян – герцог де Рішельє та принц де Лінь. Випадково їм до рук потрапила газета з оголошенням, де йшлося про призов іноземних офіцерів до армії Потьомкіна, яка починала нову війну з Туреччиною. Не довго думаючи, наші герої, не попередивши нікого з близьких та рідних, вирушили на південь. Молоді люди вбачали щось романтичне в цій війні. Скоріше за все, тому, що вони виросли на героїчних епосах та творах, де романтизувалася військові походи. Але романтика швидко розвіцялася, коли Рішельє почув перші постріли з турецької фортеці Ізмаїл, а також побачив усі жахіття війни – бруд, кров та смерть. Пізніше, будучи вже першим міністром Франції, у своєму листуванні з міністром внутрішніх справ Російської імперії Кочубеєм Дюк Рішельє писав, що злякався війни. Дійсно, як покаже подальше його життя, він сторонився брати участь у військових діях. Можна сказати,  він змінив військовий мундир на одежу чиновника, в якій він і прожив другу половину свого життя.

Хоча він і був генерал-губернатором  з 1805 до 1814 року, але у військових конфліктах не брав участь, відмовившись навіть командувати підрозділом під час Вітчизняної війни 1812 року. Він був готовий дати гроші або іншим способом допомогти армії, тільки не «сідати в сідло та не вести в бій солдат».

Але це ніяк не зменшує, наприклад, його ролі в розвитку Херсона, який він справді врятував від перетворення на зубожілу провінцію. Саме Дюк став ініціатором того, щоб наше місто вийшло в монополісти з продажу вина. Рішельє надав частину власних коштів для осушення боліт, які сягали сучасної площі Свободи. Також під час його правління Херсон залишився центром величезної губернії, яка була завбільшки, як дві Бельгії. 

Ось так незвично, завдяки алкоголю, 21-річний Рішельє потрапив до нас і значну частину свого життя присвятив півдню України, який став для нього другою батьківщиною.  

Егор Сидорович
Джерело інформації: Газета "Вгору", 24.07.2020

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.