Відкриття херсонської Шевченкіани
Кобзар єднає покоління. Це переконливо засвідчила нова збірка «Серед степу широкого... Шевченкіана Херсонщини», презентація якої відбулася днями у обласному академічному музично-драматичному театрі. До унікальної книги ввійшли і наукові розвідки, і твори херсонських поетів, в яких «відлунює» творчість Тараса Шевченка, і життєпис митців - лауреатів Шевченківської премії. Так от: найстаршим автором збірки став 93-річний літературознавець Павло Параскевич, а наймолодшим - 13-річна школярка-поетеса Валерія Гараненко. Віковий розрив - 80 років! Але нічого дивного: поезії Кобзаря настільки глибокі й різнопланові, що кожен знайде в них щось близьке і рідне.
Ну а стосовно «Шевченкіани Херсонщини», то в збірці читачі також відкриють для себе чимало нового. Приміром, те, що перший сільський пам'ятник Тарасу Шевченку встановили у селі Станіславі на Білозерщині. Причому було це в голодному 1922 році, і хлібороби жертвували на виготовлення монумента хто що міг: від жменьки квасолі до миски ячменю чи кукурудзи. Втім, за царської Росії, де поезії Тараса Шевченка імперські чиновники аж ніяк не схвалювали, у нього були свої шанувальники навіть з-поміж представників влади. У збірці стосовно цього є допис співробітниці Херсонського літературного музею Галини Мартинової, котра у музейних фондах відшукала журнали альманаху «Основа» 1861-1862 років із вперше надрукованими творами Кобзаря та власне «Кобзар» 1883 року.
З'ясувалося, що ці вже на той час рідкісні, а нині просто безцінні видання краєзнавчому музею в 1911 році особисто подарував тодішній міський голова Херсона Микола Блажков. На титульній сторінці «Кобзаря» навіть зберігся напис від руки «М. Блажков», стверджує Галина Мартинова. З огляду на тривожну ситуацію в Україні та бойові дії на сході держави настрій учасників презентації «Шевченкіани Херсонщини» святковим не був. Але й для цієї сумної хвилини у Кобзаря знайшлися співзвучні рядки, які у розмовах між собою цитували то в одному, то в іншому місці зали: «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають».
Володимир Дорофєєв
«Новий день».- №24 (5123).- 12.06.2014.- стр.17
