Козацький костюм
КОЗАЦЬКИЙ КОСТЮМ - традиційний одяг українських козаків. Формування К. к. відбувалося на основі українського народного одягу. Близькість козацтва до українського селянства та міщанства обумовила використання в К. к. традиційних народних видів одягу, фасонів та тканин, які використовувались при його пошитті. З народним одягом зближувала К. к. і його традиційність. Великий вплив на К. к. справив східний і шляхетський одяг. Але визначальним для К. к. був спосіб життя, який вели козаки. З огляду на те, що їм часто доводилось брати участь в бойових діях, у козацькому вбранні ще Й у 18 ст. зустрічались елементи, які виконували захисну функцію. Одяг «на дротах», із вшитими залізними дротинами, оберігав власника від серйозних уражень після ударів холодною зброєю. Те, що кожен козак мав екіпіруватись самостійно, робило неможливим запровадження в козацькому війську одностроїв. Хоча видача козакам тканин замість платні робила їх одяг схожим на форму. Такий самий ефект мало і масове використання козаками дешевих домотканих тканин та традиційного одягу. Крім того, практикувалось пошиття однакових шапок, що полегшувало управління козацькими підрозділами в бою.
К. к. поділявся на буденний та парадний. Участь у бойових діях, заняття полюванням і рибальством сприяли швидкому зношуванню одягу. В народній думі про Ганжу Андибера відбита типова ситуація повернення козака, що воював «сім год ще й чотири». На ньому була «опанша рогозовая», «поясина хмельовая» і «сап'янці - видно п'яти й пальці». Тому головними якостями буденного К. к. були зручність та невисока ціна. Для пошиття буденного одягу використовувалось домоткане полотно, дешеві сорти сукна, шкіра, смушок, недорогі дерев'яні, кістяні та металеві ґудзики. Часто ґудзики виготовлялися з латуні, свинцю та інших недорогих металів. Вони були порожнистими всередині і мали вушко для їх пришивання до одягу. Найчастіше ґудзики були куле- чи яйцеподібними і прикрашались геометричним чи стилізованим рослинним орнаментом. Поверхня деяких ґудзиків була ребристою. Рідше зустрічалися ґудзики кубічної форми чи пласкі. Іноді одяг застібався за допомогою гапликів - вигнутих із дроту маленьких гачків, що зачіплялися за спеціально нашиті кільця. При виготовленні парадного одягу використовувалось хутро соболя, куниці, вивірки, рисі тощо. Тканину, з якої шився такий одяг, привозили з Англії, Нідерландів, Франції, Чехії, а також зі Сходу. Парча, оксамит, штоф прикрашались елементами стилізованого рослинного орнаменту, вписаного у різні медальйони. Ґудзики для парадного одягу часто робилися із срібла, перлів, дорогоцінних каменів і були мистецькими витворами. Дороге взуття шилося із високоякісної шкіри - сап'яну. У забезпеченні одягом козаків не було єдиної системи.
Городові козаки і носили пошитий вдома одяг, і замовляли його кравцям та шевцям, яких було багато в українських містах. На Запорожжі значна частина козаків купувала одяг, який завозився на Січ Із українських міст, Польщі та Криму. Крім того, на Запорожжі теж були кравці й шевці, послугами яких користувалась і старшина. Ще одним джерелом забезпечення козаків одягом, особливо розкішним, була військова здобич. Після перемог під Жовтими Водами та Корсунем козацьке військо, яке до цього було скромно одягнене, убравшись у вбрання польської шляхти, стало нагадувати ниву «проквітнувшу красноцвітущим голендерським чи волоським маком».
Основним елементом К. к. були широкі шаровари, які були добре пристосовані до верхової їзди. Козацькі шаровари шилися з чотирикутною вставкою іззаду, що утворювала матню і з'єднувала холоші. На поясі робилася широка вшита складка, в яку затягувався очкур (мотузяний пояс). При цьому утворювалось багато пишних складок, які облягали стан козака. Особливістю козацьких шароварів була їх ширина (іноді для пошиття використовувалось до 10 метрів тканини). Шилися шаровари із сукна або китайки яскравого кольору. В парадних шароварах кишені облямовувалися золотими позументами, кінці очкурів та китиці зав'язок на холошах робилися срібними чи золотими. Холоші шароварів не заправлялись у чоботи, а прив'язувались зав'язками поверх чобіт. Необхідним елементом К. к. була сорочка. Ширина домотканого полотна (45-50 см) визначала особливості крою сорочок. Вони складалися з трьох частин з асиметричним розташуванням швів. Українські сорочки мали тунікоподібний крій або прямокутні вставки на плечах (полики). Чоловічі сорочки мали на грудях прямий розріз - пазушку. Зав'язки сорочок робились із шовкових шнурів чи стрічок. По поликах, коміру, пазушці та чохлах рукавів сорочки оздоблювались вишивкою. В парадному костюмі іноді поверх сорочки надягалася верхня сорочка - кошуля. Кошулі шилися з високоякісного полотна (часто закордонного) і оздоблювались вишивкою шовком, сріблом та золотом. Важливим елементом К. к. була й шапка.
Парадні шапки мали смушкову околицю, сукняне зелене або червоне дно, прикрашене золотим позументом, китицю та гачок для її підв'язування. Дорожчі шапки шили з парчі або інших багатих тканин, оторочували дорогим хутром. Околиця шапки часто правила козакам за кишеню: вони ховали там кисет, люльку, кресало тощо. В походах козацький одяг підперізували шкіряним поясом. Пояси мали вигляд шкіряного паска шириною до 4 см і довжиною до 1,5 м. Пряжки таких поясів мали рухомий язичок і робилися із заліза. Деякі пояси виготовлялися з оздобленої тисненням шкіри й мали посріблені пряжки. Дорогі пояси робили із шовку, їх довжина доходила до 10 аршинів, а кінці були оздоблені золотими чи срібними китицями. При надяганні такого пояса без сторонньої допомоги один його кінець козак кріпив до забитого в стіну цвяха, а інший, обертаючись, намотував на себе. На поясі козаки носили сумки, гаманці, порохівниці та шаблі. Найпоширенішими видами козацького взуття були чоботи та постоли. Найчастіше чоботи шилися з юхти і мали високі халяви. Ще у середині 17 ст. не у всіх козацьких чоботях підошва мала більший виріз з одного боку (що розрізняло чоботи для правої та лівої ноги). Крім того, вони ще не мали підборів. Замість них до підошви за допомогою трьох металевих шипів кріпилися металеві підківки. Таке взуття було найкраще пристосоване для верхової їзди. Згодом козацьке взуття стали шити з підборами. Вдома чи на роботі козаки носили постоли.
Парадні чоботи шилися із сап'яну й мали мідні або срібні підківки. Крім сорочок та шароварів, у К. к., залежно від пори року, погоди та фінансових можливостей кожного козака, комбінувалися різні види одягу Поверх сорочки надягався піджупанник, а потім і жупан. Іноді на сорочку надягалися черкеска, кунтуш або свита. Часто козаки носили куртки -юпки, капарани. В холодну пору року козаки користувалися кожухами, шубами. Старшина носила кожухи з хутра лисиці, покриті дорогим сукном, або шуби з лисиці, бобра, соболя. У негоду вдягали кобеняки, вільчури, опанчі, які захищали від дощу, снігу та великого морозу. Найчастіше в буденні дні та в походах козаки носили кожухи, кобеняки, свити, каптани, жупани, юхтові чоботи тощо. Робочий одяг козаків був ще скромніший. Замість чобіт носили постоли; часто вбирались у саморобні шкіряні куртки. Сірома, яка складала значну частину товариства, задовольнялася найскромнішим одягом; дехто не мав власного господарства і не міг купити дорогий одяг; інші не вважали турботу про одяг справою лицарською, і ставились до одягу зневажливо; зароблені гроші та захоплена у ворога здобич швидко ними розтрачувалися. Саме такі козаки могли дерти дорогі тканини на онучі. Часта участь козацтва у походах, де догляд за одягом був неможливий, та наявність серед товариства великої кількості козаків, що не мали змінного одягу, породили практику просочування вбрання риб'ячим жиром або дьогтем. Оброблений таким чином одяг не потребував прання і захищав його власника від паразитів.
Парадний одяг був предметом гордощів козака, бо свідчив про його заможність та високе суспільне становище. Найхарактернішим такий дорогий одяг був для козацької старшини. Навіть звиклі до розкоші польські шляхтичі на переговорах дивувались багатому вбранню старшини. Особливо багатим був одяг запорозьких козаків при їх поїздках «в Україну». Адже розкішне вбрання було своєрідною рекламою козацького життя й могло спокусити сміливців шукати слави на Запорожжі. Пошите з дорогих і високоякісних тканин парадне вбрання в козацьких сім'ях могли використовувати кілька поколінь. Завдяки цьому види козацького одягу і його фасони були сталими і майже не змінювались. Функціональність К. к., його декоративність та близькість Із українським народним одягом зумовили те, що і після скасування російським урядом козацтва деякі елементи козацького одягу довго побутували серед українських селян та міщан.
Літ.: Матейко К. І. Український народний одяг. - К., 1977. - С. 32-44;
Николаева Т. А. Украинская народная одежда - К., 1987. -С. 545-56, 74-75;
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків.-Т. 1.-Львів, 1990. -С. 156-163;
Воропай О. Звичаї нашого народу. - Т. 2. - К., 1991. - С. 20;
Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології, - К., 1995. - С. 159-169.
С. Ф. Плецький
Джерело: Українське козацтво: Мала енциклопедія. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. - 568 с.
Микола Рiдкун
Саме так ,козаки це вiйсковий орден,що стояв i стоятиме на гранi двох свiтiв з метою творення нового життя,отже я виключно за вiйсковий вигляд унiформи.
Anonymous
На мою думку,звичайно треба мати менше рiзних там фасонiв i яко можна бiльше зберiгати бойового духу,бо козаки це фактично вiйсковий орден-,на гранi двох Свiтiв..одвiчноi стiхii.