Гімн українській природі
15.11.2005
У Культурному центрі України на Арбаті в Москві відкрилася фотовиставка, присвячена рослинному та тваринному світу відомого, знаменитого степового заповідника, та одночасно пройшла презентація книги «Асканія-Нова – земля заповідна».
Винуватцем урочистості двох названих заходів була та сама людина – Василь Володимирович Климов. Якщо вдатися до порівнянь і аналогій, то, без жодного перебільшення, можна сказати, що він є Пржевальським наших днів. Навівши ці слова, показую ту роль, яку виконує у сучасному світі український зоолог Климов.
Відкриваючи виставку Василя Володимировича, заступник генерального директора Культурного центру Юрій Миколайович Василенко наголосив, що автор чудових фотоетюдів є людиною унікальної долі. Приємно говорити, що він знайшов свою долю на чудовій українській землі, у знаменитому заповіднику «Асканія-Нова». У цей куточок благословенної землі їхали та їдуть вчені, мандрівники, просто любителі природи з усього світу, щоб побачити перлини Таврії на власні очі. І тут доречно і важливо навести такий факт: наприкінці ХІХ століття це був один із найкращих заповідників у Європі. 1899 року на паризькій виставці «Асканія-Нова» була удостоєна Золотої медалі. 1954 року «Асканія-Нова» набула статусу міжнародного біосферного заповідника.
Потім слово було надано одному з організаторів виставки, голові Херсонського земляцтва «Таврія» у Москві Миколі Єгоровичу Горелікову:
- Познайомитися з творчістю вченого та фотомайстра прийшло дуже багато членів нашого земляцтва, а також колеги з інших земляцтв. Говорячи про «Асканію-Нову», не забуватимемо, що все це створювалося людьми херсонської землі. Піднімати та зберігати перлину Таврії не просто. Віють там степові вітри, несуть піски, часто дощі обходять стороною, але якщо починають йти, то всі заливають – не знаєш, як і привести все до ладу. Але наперекір усім стихіям є праця людей і таке подвижництво, яке демонструє Климов.
Цікавою є його біографія. Він народився у лютому 1953 року в сім'ї військового на Сахаліні. Перші враження дитинства – снігу по дах, а влітку різнокольорові вітрила джонок у Татарській протоці.
Жив і навчався на Далекому Сході, Середній Волзі, Україні, Туркменії, Естонії. Скрізь захоплювався знаннями природи, подорожами та малюванням. До 1970 року закінчив у Полтаві середню школу, а 1975 року – інститут, ставши біологом.
Своє покликання знайшов у херсонському заповіднику "Асканія-Нова", де й прожив майже 20 років, пройшовши шлях від теріолога до старшого наукового співробітника. За цей час став міжнародним фахівцем з рідкісних видів тварин – коней та зебр, захистив дисертацію, видав книгу «Кінь Пржевальського». Учасник п'яти міжнародних конгресів. Об'їхав із експедиціями Середню, Центральну та Південну Азію, Далекий Схід, Європу, Східну та Північну Африку. При цьому ніколи не розлучався з фотоапаратом та олівцем. Він автор та учасник безлічі виставок художньої фотографії.
На відкритті виставки виступив голова правління Союзу земляцтв України в Російській Федерації Микола Челомбітько:
- Виставка вченого та фотохудожника – це подарунок для всіх наших земляцтв. А їх у Москві 15 та шість громадських представництв.
Коли присутня на заходах, подібних до того, що проводить зараз Херсонське земляцтво, розумієш, що це втілення в життя нашої мрії – якнайширше представляти українські регіони, які такі багаті на таланти. Нещодавно у нас пройшла виставка житомирського художника, члена однойменного земляцтва, показали ми творчість голови Київського земляцтва. Він захоплений фотографуванням кольорів. У наших планах — організація виставки російських художників українського походження.
А щодо «Асканії-Нова», то вихідці з України, хто шкільні роки провів на рідній землі, відвідували цей чудовий заповідник зі шкільними екскурсіями. І тому пам'ять серця зберігає цей куточок природи в душі людини протягом усього життя. Як приємно з картинами незабутньої природи зустрічатися знову і знову.
Коли збираються разом українці, то хіба можна обійтися без рідних пісень. Для Клімова та учасників заходу співали соліст Державного Великого театру Росії Олександр Цилінко, Анатолій Гончаренко, композитор Геннадій Дібров. До речі, Анатолій Іванович заспівав пісню на вірші свого твору. У пісні є слова, які прозвучали дуже доречно: «Степ мій херсонський, рідний, ніколи ти мною не забутий»…
Познайомтеся з тим, що розповідає про заповідник «Асканія-Нова» Василь Володимирович Климов. Краще за нього навряд чи хтось вивчив історію і сьогоднішній день цього унікального рукотворного куточку української землі.
- У у вісімнадцятому сторіччі після низки російсько-турецьких війн Таврію – край у Північному Причорномор'ї – приєднали до Росії. Головним завданням, що стоїть перед урядом, було освоєння нових земель. Одним із великих землевласників став герцог Фердинанд Ангальт-Кетенський (родич Катерини II), який придбав 48 тис. десятин цілинного степу. У центрі отриманих земель у 1828 році він побудував селище, що згодом отримало назву «Асканія-Нова» на честь одного із замків герцога в Німеччині. 1856 року в Асканії з'явився новий власник. Ним став німецький колоніст Фрідріх Фейн, котрий уже володів землями неподалік (економія Преображенка). Пропускаючи довгі сторінки історії, скажу, що через роки в 1863 році з'явився на світ хлопчик, названий на честь діда Фрідріхом, а прізвище у нього було на той час подвійне (з дозволу імператора Олександра II) Фальц-Фейн.
Дитина любила природу, тварин і постійно пропадала в степу та на озері в Чапельському поді зі своїми однолітками. Спочатку вони ловили пташок, рибу, стріляли зайців і качок, а потім з'явилися клітки та вольєри, в яких ці пташки та звірятка стали першими мешканцями.
Поступивши на медичний факультет Дерптського університету і увійшовши у світ науки, Фрідріх так перейнявся ідеями акліматизації тварин і збереження природи, що огородив у своєму маєтку 8 десятин дикого цілинного степу. Так було започатковано майбутній всесвітньо відомий заповідник «Асканія-Нова». Згодом до цих ділянок додалися нові, і 1898 року було огороджено вже 520 гектарів цілинного степу! Захопившись вивченням життя тваринного світу, Фрідріх почав збирати рідкісних звірів по всьому світу – від Африки та Америки до Центральної Азії та Австралії. 1889 року в асканійському зоопарку, окрім безлічі різноманітних птахів, знаходилися й африканські антилопи, дикі козли, лані, кенгуру, сайгаки. До весни 1894 року в заповіднику вже було 78 видів птахів та 13 видів привізних ссавців.
Фрідріх Фальц-Фейн першим у світі завіз до Європи останнього дикого азіатського коня (Пржевальського), який згодом зберігся саме в неволі.
Підбиваючи підсумок далекої історії, хочу сказати, що наприкінці XIX століття було створено один із найкращих у Європі зрошуваних дендрологічних садів у ландшафтному стилі… У європейській пресі «Асканію-Нову» мандрівники називали не інакше як «Маленькою Африкою».
Де ж розташована перлина Херсонщини? Заповідник знаходиться між Дніпром та Сивашем – мілководною затокою Азовського моря біля берегів Криму. Найприємнішим часом року в Таврії завжди була осінь. «Бабине літо» може тривати до листопада, а осіння зелень зберігається у степу до середини зими.
«Асканія-Нова» - це єдина ділянка первозданного типчаково-ковилового степу, природний еталон цього виду степів і безцінне джерело для наукових досліджень. Він дозволяє оцінити всю мудрість природи, що зібрала на невеликій ділянці земної поверхні, на українській землі сотні видів різних рослин і тварин, які утворюють єдиний організм степової екосистеми, що нескінченно відтворює саму себе.
А чисто по-людськи, як художник, щиро закоханий у природу, скажу: «Асканія-Нова» - це безцінний дар природи.
- Василю Володимировичу, Ви так красиво розповіли про улюблений заповідник, що у багатьох наших читачів, можливо, з'явиться бажання все це побачити на власні очі. А вихідцям з України – поїхати та оновити дитячі спогади. Скільки може обійтися, скажімо, москвичу поїздка в «Асканію-Нова»?
- Залізничний квиток із Москви до заповідника коштує 600 рублів. Тиждень перебування в Асканії-Нова: харчування, проживання в готелі, транспорт - на одну людину 2 тисячі рублів.
Щодо самої екскурсії, то можна за 5 гривень взяти квиток та скористатися послугами екскурсовода. Можна індивідуально оглянути красу. Я рекомендую Сафарі. Так називають поїздку на тачанці на м'якому ходу, запряжену парою-трійкою коней. І уявіть собі: їдете заповідним степом на тачанці, бачите стадо бізонів (а їх у заповіднику 50), кожна особина важить тонну. Вони як мамонти ходять, пихкають і пахнуть молоком. І весь степ просякнутий запахами трав і молока... Між іншим за рік народжується 200 дитинчат.
- Хтось із нащадків засновника заповідника буває у своєму дітищі?
- Так, досить часто в "Асканії-Нова" з'являється нащадок засновника барон Едуард Олександрович Фальц-Фейнос. Він мешканець Швейцарії.
-Мабуть, у заповідника великий штат? На які кошти існує Асканія-Нова? Де знаходяться тварини у зимовий період?
- Заповідник на Херсонщині – найуспішніше підприємство. Сьогодні воно на самоокупності. Але, звісно ж, допомагає держава, уряд. Обслуговуючий персонал – 70 осіб. А разом із охоронними службами штат близько ста осіб.
- Браконьєрство не спокусливе?
- Охорона пильно за всім спостерігає, у них є сторожові вежі, спеціальний транспорт... За ситуацією в заповіднику стежать дуже серйозно, щоб не кортіло зробити те, про що Ви питаєте.
- Ви сказали, що Асканія процвітає. Що нового з'явиться чи з'явиться у заповіднику?
- Багато зрушень на краще. Будується музей, прес-центр. Змінюються маршрути для екскурсій, щоб любителі природи могли краще познайомитися з рослинним та тваринним світом. Усі стада у сумі – це дві тисячі тварин. Я з ними працював щодня, обробляв дитинчат, пологи приймав, птахам допомагав, страусам лапи лікував…
-Пташиний грип не загрожує Вашим вихованцям?
- Це все політика… За сто років, говорю це як зоолог, як учений, від пташиного грипу померло 60 людей. Від звичайної застуди вмирають щодня тисячі людей у світі.
- Які у вас плани? Можливо, відкрити фотогалерею в Асканії-Нова?
– Непогано було б, але є проблеми. А показати мені є що, у тому числі тигрів та левів, яких фотографував у різних районах планети Земля. Після виставки у Москві почну готувати нову книгу. Випущена книга, презентація якої відбулася у Культурному центрі України, – перша у серії «Заповідники Євразії». Другу книгу буде присвячено Чорноморському заповіднику, потім з'явиться «Дельта Дунаю». Скільки вистачить сил, втілюватиму в життя свою ідею.
Вадим РАСКІН
Газета "Українські вісті"
